^Нова Екопсихологія
Духовна екологія

Розділ десятий: Зустріч із царем

І ось, цар Петро прийняв Олексія:

— Якої милості прийшов просити?

— Не милості… Справедливості й благополуччя народу, що в країні нашій живе.

— Що ж я, по-твоєму, несправедливий?

— Якби я так думав, то хіба прийшов би до Вас, государю?

… Олексій почав говорити про необхідність реформ у духовному житті, про жорстокість і відсталість деяких правил, яких слід позбутися. Говорив про важливість змін, про те, що з вільних від такого роду обмежень людей має складатися народ оновленої держави. Говорив про те, що слід запровадити свободу віросповідання, оскільки Єдиний Бог над усіма людьми має владу.

Багато на що Петро схвально кивав, особливо йому сподобалося те, що говорив Олексій про освіту, про навчання дітей усіх верств.

Коли ж Олексій перейшов більш детально до реформ церковного устрою, то Петро перестав слухати, зупинив:

— Давно мислю, що потрібна реформа, про це вже проект почав писати єпископ Федір Прокопович*. Він — людина освічена, розсудлива. Ось йому й передам рукопис цей. Невдовзі він з Пскова повернеться. Вам зустрітися треба буде, детально все йому викладете.

Петро взяв рукопис, поставив свій підпис, звелів передати цей проект на розгляд єпископу Федору.

На цьому і завершилася бесіда.

* * *

Граф Ларіон Гаврилович з дітьми мав повертатися до Сибіру.

Олексій від усього серця дякував йому за допомогу й гостинність.

Тепер він переселився до заїзду й чекав на зустріч із єпископом Федором.

… Та в Олексія з’явилося майже нав’язливе відчуття, що йому час звідси від’їжджати, що він вже зробив усе можливе…

«Але як же поїхати, не довівши справи до кінця? Адже сам цар доручив розповісти єпископові Федору всі деталі про реформу церковну!...»

… А довкола все сильніше нагніталася, згущувалася темна, задушлива атмосфера, подібна до того часу, коли Олексія задумували вигнати з Москви.

… Коли до кімнати увійшли четверо озброєних кинджалами людей, то Олексій відразу все зрозумів.

Розправа була настільки швидкою, що Олексій майже не встиг відчути біль і легко покинув тіло.

Один із убивць зло вимовив над закривавленим тілом:

— Розвелося ж тепер єретиків!... Одного лиходія в Москві на вогнищі спалили на пострах — так не допомогло ж: нові плодяться натомість!...

Раз цар до них милостивий нині, то ми самі «суд Божий» тепер вершити будемо!

Не порушать віру! Не вийде! Всіх знищимо!

… А Олексія — в урочистому Сяйві Божественного Світла — було прийнято в Обійми Всіх Досконалих!

Для нього настала нова пора — Божественне Життя без тіла.