Нова Екопсихологія
|
|
Апостол Андрій ПервозванийПритча про ПророкаСказав Ісус: “Він прийшов — та не всі впізнали Його… Зі спогадів Апостола Андрія Прийшла на Землю Людина, від Отця-Бога послана. І бачила Людина, що погрузли люди в гріхах, що пороки в душах примножилися, що мораль добра забулася… І бачила Людина, що Вчення про Закони Божественні люди відкинули, що втратили вони знання про суть Писань, Богом створених. Як святковими шатами можуть бути прикриті бруд і юродство тіл — так і словами писання промовленими, але не виконаними — можна намагатися прикрити пороки душ. Всі говорять про Закон, всі повчають про Закон… Але промовляють вони лише слова… А не виконують самі навіть — того, що говорять… Не бачать люди Світла і не відають, що живуть у пітьмі… Не знала Людина, як змінити те, що вона побачила… Адже відала про те, що, якщо почне вона говорити, — то загубляться слова її серед множества хибних слів… І тоді зняла Людина шати святкові і пішла в пустелю… І жила вона в пустелі… І слухала Людина Бога, і Бог говорив з Нею. І пішла по землі чутка про Пророка, котрий живе в пустелі і слухає Бога, а Сам завжди мовчить. І почали приходити люди, щоб побачити ту людину. І дивувалися люди… І стали люди питання йому задавати. Й чекали: кому Він відповість. Приходив один і запитував: “Яким буде урожай у нинішньому році?” Приходив другий і запитував: “Коли одружиться мій син?” І ще приходили й запитували: “Коли невістка моя народить?”, “Як багатство мені не втратити, а збільшити?”, “Як мені діву причарувати — і в дружини взяти?”… І мовчав Пророк. І слова, які він хотів повідати людям, обпалювали вуста Його. І Любов Божа Переповнювала серце Його. І мовчав Він десять років… І чутка про нього ширилася, і все більше людей приходило подивитися на нього. Адже всі пророки говорили, а цей… — не говорить нічого! І мовчав Пророк. І слова, які він хотів повідати людям, обпалювали вуста Його. І Любов Божа переповнювала серце його. І мовчав він ще десять років… І безмовність Його притягувала сильніше, ніж промови інших… І одного разу прийшов до нього юнак, котрий ніякого зиску від відповіді на питання своє отримати не бажав. І запитав юнак: “Яке слово приховуєш Ти за мовчанням Своїм? І сказав тоді Пророк: “Очистіться!” І стали приходити до Нього люди, щоб очиститися від гріхів. І говорив один: “Я гнівний був учора, очисти мене!” І говорив другий: “Я обманув на ярмарку, неправду сказавши, очисти мене!” І третій говорив: “Я гордий був і марнославству піддався, очисти мене!” Пророк знову мовчав. І приходили ті ж знову, знову каялися в гріхах таких само — і йшли, щоб грішити… Пророк мовчав… “Чому не хочеш Ти очистити нас?” — його запитали люди. Пророк відповів: “Не настає очищення — поки розкаяння не змиє порок душі: щоб неможливим став віднині такий гріх!” І знову Пророк мовчав… І лише текла Річка Живого Світла, в Якому помисли видні і всі вчинки явні. Пророк стояв у Річці Живого Світла і чекав, коли до нього очиститися прийдуть… Річка текла, і час плинув… І люди слухали мовчання Його, у безмовність душі вслухаючись… І були ті, які зрозуміли Його. І ті прийшли, щоб очиститися. Їх спалював вогонь сорому за гріховність, очі вони підняти не сміли, і говорити вони соромилися. Їх спалював вогонь сорому — і пороки душ згорали в ньому, розкаянням омиті. Пророк же чистою водою омивав тих, хто прийшов до нього очищення отримати. І не було й тіні осуду в погляді ласкавому Його. Ріка Святого Світла текла, і в Води її входили і очищувалися від пороків люди — щоб вже більше не грішити! І говорив Пророк: “Не можна в один момент позбутися всіх пороків душі своєї. Залишіться — і навчайтеся очищенню! Всі якості душі погані мусите ви змити — і замінити любов’ю обдаровуючою!” І говорив Пророк: “Хрещу вас Водами Потоку — щоб змогли ви прийняти Хрещення Вогнем Отця! Той, Хто йде за мною, — Вогонь Божественної Любові на Землю принесе! Пізнати Вогонь Божественний зуміє лише той, хто очищення душі перед цим звершить!” Так навчав Пророк, котрого люди звали Іоанном. |