Нова Екопсихологія
|
|
Апостол Андрій ПервозванийПритча про Вогонь НеопалимийСказав Ісус: “Є Вогонь Неопалимий!” Це — Сила Отця Мого!” Зі спогадів Апостола Андрія Була людина. І доброю була вона. Хотіла вона допомогти людям, які жили у бідах і скорботі, у бідності і хворобах… Шукала вона способів: як це зробити можливо, щоб людям допомогти — життя їхнє тяжке й нерадісне преобразити… І не знаходила вона засобу такого… Дізналася та людина, що є Вогонь Неопалимий. Схожий Вогонь цей на полум’я багаття і не схожий: адже є в Ньому — Сила Велика. Горить Вогонь цей — яскравіше від світла сонячного — і не обпалює. І все, що побажаєш, — Силою тією Великою наповнене може бути… … І почула та добра людина одного разу, що прийшов на Землю — Учитель, від Бога-Отця посланий, в Котрому горить Вогонь Небесний Неопалимий. І, що скаже цей Учитель, — так і буде. Доторкнеться до сліпого і скаже: “Дивися!” — і сліпий прозріває… Доторкнеться до паралізованого і скаже: “Встань і йди!” — і встає паралізований і ходить… Наділений Він Силою Великою — воскрешати померлих, зцілювати недужих. Знає цей Учитель таємниці життя і таємниці смерті. І проповідує Він — від Бога-Отця — Знання про те, як людям на Землі жити заповідано. І вирішила та людина добра, що мусить вона знайти того Вчителя і дізнатися, як Силу Вогню Неопалимого можна набути — щоб допомагати стражденним і збіднілим, хворим і немічним. Довго йшла вона, і Ціль її світла — вела її. І знайшла Вона того Вчителя. І побачила людина добра, як ішов Учитель — і Вогонь Неопалимий йшов у Ньому. Тільки придивився пильніше, кліпнув очима — і неначе й немає Вогню ніякого… Знову подивився — і знову Полум’я Сяюче бачить… Одіж на Вчителеві — проста. І слова говорить Він такі прості, неначе і не Великий Месія Він зовсім! Лише Світло Любові ллється з очей Учителя. І говорить Він тихо — а слово кожне в серці відгукується і назавжди запам’ятовується душею. І пішла людина добра разом з людським натовпом, який за Учителем йшов. І слухала промови Його. І бачила, як зцілював Він і говорив зціленому: “Іди — і не гріши більше!” І одного дня наважилася людина добра — і стала просити Учителя дати їй Вогонь Неопалимий, щоб міг він також кульгавих зцілювати, сліпим зір повертати, мертвих воскрешати — щоб вгамувалися печалі людські!… І відповів їй Учитель: “Ось — Вогонь! Візьми!” Але людина добра не змогла взяти, оскільки не знала — як? І тоді залишилася вона з Учителем і йшла за Ним, разом з не багатьма учнями. І навчалася. І не день, і не місяць, а роки… І минав час… І почала бачити людина добра — ціле Море Вогню Сяючого. Але взяти не могла… І сказав їй Вчитель: “Лише той зможе Вогонь нести — хто сам тим Вогнем стане! Лише серце людське — здатне Море Вогню вміщувати Неопалимого! Лише Людина Преображена — може стати на Землі джерелом Вогню Небесного! Та не задля того горить сей Вогонь, щоб тіла зцілювати, душі в плоть повертати… Зцілення дивовижні — суть лише Знаки Сили Отця Небесного: щоб знали люди, чий Вогонь горить, чия Воля творить! Не вічні тіла! Вони — як одіж, яку надягає душа, йдучи на Землю. І знімає душа одіж, повертаючись до життя без тіла… І знову одіж нову отримує і приходить на Землю потім знову і знову… І до тих пір так відбувається, поки, скинувши одіж, не залишиться душа настільки чистою і прекрасною, що достойна стає — увійти в Покої Отця Небесного: бо стала Світлом Любові, що є тотожним Світлу Отця! Для того горить на Землі Вогонь Неопалимий, щоб побачили люди Світло — і захотіли преобразитися! Для того горить Вогонь Неопалимий, щоб пізнали вони, як перетворення це звершується: любов сердечна стає тим Світлом, Котрий — суть Шлях до Отця!” І зрозуміла людина добра, що не тіла, але душі людські — можна зцілювати! Щоб ті, хто не бачать Світла Отця — стали зрячими! Щоб паралізовані пороками і слабостями — змогли стати на Шлях, котрий душі перетворює, до Бога-Отця веде! Довго вирощувала людина добра Любов, Мудрість і Силу, щоб змогло його серце духовне — нести собою той Вогонь Неопалимий!... … І настав день — і наповнилося серце людини доброї Вогнем Небесним! Адже єдине вмістилище існує, в якому Вогонь Небесний Неопалимий може горіти на Землі, — це серце духовне — таке, що любить, таке, що преобразилося! … І йшла тепер та людина добра по землі — і Вогонь Неопалимий йшов у Ній! І шукала вона сердець, котрі той Вогонь прийнять готові… І линула чутка по землі — про те, що є Вчитель, від Бога-Отця на Землю посланий, знає той Вчитель таємниці життя і таємниці смерті і проповідує Він від Бога-Отця знання про те, як людям на Землі жити заповідано… |