^Нова Екопсихологія
Духовна екологія

До методології викладання воїнських мистецтв дітям

С.Є.Жигулін

Як ми можемо спостерігати, викладання воїнських мистецтв може сприяти зростанню найогидніших душевних якостей у людей, що вже володіють цими якостями, і навіть давати додаткові переваги тим, хто встають на шлях злочинів. І це, поза сумнівом, у дуже значній мірі залежить від того, в якому вигляді ведеться викладання, тобто, якого роду моральні норми закладає учням викладач.

З іншого боку, викладання воїнських мистецтв може ставати складовою частиною роботи істинних духовних шкіл, у яких ідеї любові до Бога і до всього живого, включаючи людей, тварин, рослини, — є фундаментом, що проводиться в життя і проповідуваного світогляду.

Сказане особливо актуальне стосовно навчання дітей. Бо від того, на яку стартову позицію їх поставити на початку життя, — залежить дуже багато в їхніх подальших долях.

Істинний сенс освоєння воїнських мистецтв в рамках традицій здорових духовних шкіл полягає не в умінні поражати суперників, а в подоланні власних слабкостей та недоліків. Це — постійне вдосконалення себе як активної особистості, що втілює в життя морально-духовні принципи, такі як мужність, м'якість і чуйність у взаємодії з об'єктами навколишнього світу, доброта, щира ніжна любов, що поєднується з готовністю самопожертвування. Також поза сумнівом, що такі заняття, при правильній їх постановці, значно зміцнюють соціально-психологічну стійкість.

Основною формою організації навчання воїнським мистецтвам є заняття в групах, що дозволяє здійснювати виховання, в тому числі, через формування істинно духовних відносин усередині колективу. Діти під час таких тренувань вчаться спілкуватися з однолітками і стaршими.

Інструктор, володіючи певним умінням, майже завжди є об'єктом захоплення і наслідування. В свою чергу, це накладає на нього велику відповідальність. Своїм щирим духовним горінням він легко “запалює серця” учнів, стаючи прикладом високої моральності не тільки в спортивному залі, але і у звичайному житті. Але на це здатна тільки людина з розкритим духовним серцем. І її задача — створити атмосферу доброзичливості, щирості, розкрити духовний потенціал учнів і сформувати в них правильне відношення до навколишнього світу.

Для учня все розпочинається з правильного відношення до залу для занять, який є місцем його вдосконалення і тому повинен утримуватися в чистоті й порядку. В ньому потрібно вести себе гідно. На занятті не можна шуміти, відволікатися, заважати іншим і виконувати будь-які дії без команди інструктора. Виконуючи ці правила, дитина вчиться контролю своїх емоцій і дій.

Тренування починається в позиції стоячи або сидячи в “позі учня”. Так як воїнські мистецтва торкаються рухово-силової сфери (одним із координаторів якої в організмі є нижній дань-тян), особливо необхідно проводити цю роботу на фоні витончених емоцій. Для цього виконують концентрацію на образі сонця, що сходить, знімають емоційні і м'язові напруження, також розкривають емоційну сферу через активацію саме середнього дань-тяна і наповнюють себе тонкими енергетичними станами.

Далі йде розминка. Вона складається з плавних рухів типу тай-цзи. Ми назвали цей комплекс “очерет, що колишеться”. Входячи в образ очерету, що обдувається вітерцем, учневі легко виконувати найпростіші елементи розминки: похитування, нахили і прогини. При цьому тіло стає розслабленим, м'яким і податливим.

Вправи поступово ускладнюються, акцент робиться на набуття гнучкості, розтяжності, еластичності. Утримування приємних комфортних станів — необхідна умова для безпечного зростання навантажень. Тільки так можна уникнути травм, набути пластичності при виконанні “форм” і правильно освоїти всю техніку. Це не тільки сприятливо діє на тіло, знімаючи навіть глибокі застійні напруження, відновлюючи і гармонізуючи всі процеси в ньому, але й гармонізує психічний стан в цілому.

Навчання правильним положенням тіла займає особливе місце у воїнських мистецтвах. Це — основа оволодіння “базовою” технікою, так як розвиває стійкість, що є фундаментом динамічних форм. Хоча діти не люблять довго стояти в одному положенні, але ці вправи дуже важливі, і не тільки з точки зору оволодіння технічною стороною. Адже вони сприяють також формуванню правильної постави, що немаловажно для оздоровлення організму.

Для освоєння статичних позицій одним з кращих є образ дерева, яке корінням йде в землю, а листочками тягнеться до сонця. Працюючи з цим образом, дуже легко навчитися розслаблятися і утримувати позитивний емоційний стан протягом усієї вправи.

Вивчення технічних елементів у динаміці викликає набагато більший інтерес у дітей і дає можливість включати в роботу різноманітні вправи. Наприклад, біг позитивно впливає на кровоносну й дихальну системи, акробатика розвиває вестибулярний апарат, а вправи з великою амплітудою зміцнюють опорно-рухову систему. Особливий розділ динаміки, який навчає основним технічним діям, — переміщення, захисту й атаки.

Всім у юному віці хочеться стати сильними і впевненими у собі. Але, почавши освоєння динамічного розділу, учень відразу розуміє, скільки сил і часу потрібно витратити на освоєння показаної йому техніки. Це розвиває в ньому працьовитість, завзятість та цілеспрямованість.

Майже всі динамічні форми в традиційних східних воїнських мистецтвах пов'язані з образами “тотемних” тварин, яким приписувалися найвищі чесноти. Наслідування дуже властиве дітям. Спостерігаючи за учнями, можна побачити, що один, входячи, наприклад, в образ тигра, виконує рухи, наповнені м'якістю і силою, він спокійний. А інший — налаштовується на агресивність тигра, з усіма витікаючими з цього емоційними станами і необхідністю проведення викладачем серйозної роз'яснювальної роботи.

Ми рекомендуємо працювати з образами тварин дуже обережно.

Найбільш правильною і безпечною є робота з образами природи: сонця, води, вітру і т.д. Це налаштовує дитину на приємні емоції, чистоту и “співзвуччя” з природою. Наприклад, співналаштуватися з м'якою течією струмочка, учень починає виконувати рухи більш плавно, легко і злито, залишаючись в позитивному емоційному стані.

Такі медитативні прийоми ми часто поєднуємо з пранаями, що дозволяє провести ефективне прочищення меридіанів тіла і добитися швидкого й значного поліпшення стану здоров'я тих, хто займаються.

“Форми” можуть виконуватися як в одиночному, так і в парному варіантах. Саме в парній роботі зливаються воєдино всі елементи підготовки. Тут добре помітні достоїнства і недоліки учнів. Завдання полягає, зокрема, в тому, щоб навчити сприймати свого партнера не як супротивника, а як друга і помічника. Такі відносини розвивають щирість і довіру, допомагають подолати страх і невпевненість і, як наслідок, уникнути розвитку агресивності. Ці якості стануть у нагоді дитині не тільки на заняттях, але і в повсякденному житті.

Наш досвід такої роботи показує, що приймати в групи можна всіх достатньо здорових дітей. Причому всім їм ми рекомендуємо, поряд з іншими етичними і гігієнічними нормами життя, поступовий, у міру можливості, перехід на беззабійне харчування.

В групах завжди буває природний “відсів” тих, хто займається. Але багато учнів продовжують навчання роками. І їм — при досягненні віку приблизно 20 років — ми даємо методи роботи з чакрами, основними меридіанами, а потім — і продовження в рамках буддхі-йоги [9-11]. Ясна річ, до занять за такими ускладненими методиками можуть допускатися тільки ті, хто повністю прийняли основні етичні принципи і досить розвинені інтелектуально.

Викладання воїнських мистецтв не повинне обмежуватися заняттями в залі. Ми застосовуємо й інші форми навчання — відвідування музеїв, історично значущих місць, теоретичні заняття з історії воїнських мистецтв народів світу, туристичні походи. Все це розширює кругозір дитини, розвиває повагу до культурної спадщини різних народів, прививає дбайливе ставлення до природи. Таким чином, воїнські мистецтва вирішують завдання формування гармонійної, всебічно розвиненої особистості, закладають основи моральності, здоров'я та духовності.