Розвиток творчих здібностей дитини
(досвід роботи секції “Гармонія”)
Е.Б.Рагімова
Поняття гармонії в людині включає досить широке коло проблем, і вони не вичерпуються тим обсягом знань і навичок, які даються зазвичай у школах. Гармонія особистості передбачає не тільки рівномірний розвиток фізичної, інтелектуальної та емоційної сфер організму. Це поняття включає в себе також і духовно-моральний потенціал людини, розвиток якого дозволяє їй гармонійно співіснувати з оточуючими людьми, надає здатність цінувати красу й досконалість світу природи та вміло взаємодіяти з ним.
Для того, щоб виконання задачі з виховання гармонійної особистості стало реальністю, в людині повинен прокинутися творець. У ній повинно з'явитися бажання пізнати себе, свої внутрішні можливості. Повинна народитися потреба реалізувати їх з користю для оточуючих.
Пізнати і “сотворити” себе — саме важке з мистецтв. Тому задачі виховання творчої особистості слід починати вирішувати з дитячих років. Необхідно шукати і використовувати прийоми, що здатні впливати безпосередньо на той потенціал духовних і творчих можливостей, який заключено в емоційно-вольовій сфері людини. Необхідно пробудити до життя ту спрямованість до Добра і Світла, яка закладена в душі й може стати джерелом моральності та гармонії особистості [8-9,30-35,38-41].
Пропонована увазі читачів методика групової роботи з дітьми передбачає вплив на тих, хто займаються за допомогою комплексу різних методів. Заняття включають вправи для розвитку фантазії, уваги, пам'яті, фізкультурні і загартовуючі прийоми, бесіди на етико-психологічні й естетичні теми. Розвиток творчої активності стимулюється через малювання, танок, різного роду ігри. Значний акцент у роботі робиться на використання елементів психічної саморегуляції [9], що дозволяють привернути увагу дітей до проблем самоконтролю і самовиховання, без чого важко сформувати гармонійно розвинену особистість.
Крім того, робота з розвитку творчих можливостей може бути плідною лише за наявності позитивного емоційного фону занять. І у цьому випадку прийоми психічної саморегуляції зазначеної системи дають неоціненну допомогу, створюючи теплу, доброзичливу обстановку, пробуджуючи потребу “відкритися” і поділитися з іншими тим кращим, що є у тобі. Вони також загострюють сприйняття, покращують розумову діяльність, дозволяючи ширше поглянути на навколишній світ. Також навчання прийомам самонавіювання допомагає здійснювати психокорекцію особистості учнів, що вже саме по собі дуже важливо.
Головні задачі при роботі з дітьми ми бачимо у наступному:
а) зняття скутості та емоційної напруги;
б) напрацювання навичок гармонійного спілкування, основою якого є доброзичливість;
в) формування екологічного мислення, у тому числі, бережливого ставлення до природи;
г) розвиток здатності до концентрації уваги;
ґ) формування естетичних потреб;
д) прищеплювання навичок фізкультури, включаючи вправи для вироблення правильної постави, володіння тілом, а також рухливі ігри, біг, загартовування.
На кожному з занять один із аспектів роботи стає провідним.
Заняття групи проводяться два рази на тиждень у спортивному залі. Тривалість кожного заняття — близько трьох годин. Крім цього, вихідні дні використовуються для колективних виїздів за місто або екскурсій (наприклад, у виставкові зали).
Найбільш сприятливий кількісний склад групи — 12 — 16 дітей. У групу включаються діти у віці від 8 до 12 років, або від 10 до 15 років. У заняттях беруть участь бажаючі батьки, що допомагає створенню “теплої”, “сімейної” обстановки, дозволяє вирішувати багато внутрішньосімейних проблем, сприяє виробленню потрібних навичок спілкування. При цьому досить важливо зацікавити батьків у такій формі роботи з їхніми дітьми. Розуміння батьками важливості наших задач прискорює просування дітей. Тому аспект роботи з дорослими перетворюється на самостійну задачу, яка вирішується через бесіди, цикли лекцій з питань загартовування, харчування, психології спілкування з дитиною, а також ознайомлення їх з відповідною літературою [8-9,29,31,33-34,38-39,41].
Діти й батьки, які беруть участь у заняттях, повинні бути одягнені у спортивні костюми та мати з собою легкі килимки, на яких можна розміститися в залі. Всі попереджаються, що одяг та килимки повинні бути з натуральних тканин, бо синтетична тканина здатна негативно впливати на обмінні процеси організму. Зал не повинен бути освітлений люмінесцентними лампами.
* * *
Вступна частина кожного заняття включає вправу “побажання”, яке налаштовує присутніх на майбутнє заняття та створює позитивний емоційний фон. Усі розсаджуються в коло в “позі учня” (тобто, сидячи на п'ятах з прямою спиною, кисті рук на стегнах). Керівник нагадує про необхідність розслабити м'язи обличчя, шиї, живота, рук, потім пропонує послухати тишу залу, тишу всередині себе... Його голос повинен бути досить гучним (щоб всі слухали без напруги), спокійним, з паузами, що дають час для виконання запропонованих вправ.
Він веде медитацію:
“Відчуємо тепло у середині грудної клітини...
Там — маленький теплий шматочок сонечка...
Він пульсує, росте, заповнює теплом всю грудну клітину...
Його промінці просяться назовні...
Посилаємо їх вперед усім, простягаємо, як теплі долоньки, як знак дружби...
Разом з промінцями шлемо побажання всім:
— Та буде дружба!
— Та буде світло!
— Та буде радість у всьому світі!
Посилаємо тепер промінчики нашої дружби назад, за межі залу, всім знайомим і незнайомим людям, усім тваринкам, пташечкам, комашкам, рибкам...”.
Потім напрямок “побажання” змінюється послідовно в усі сторони по горизонталі, а також догори й донизу.
Можна використовувати й інші формули, наприклад:
“Нехай будуть всі істоти мирні!
Нехай будуть всі істоти спокійні!
Нехай будуть всі істоти безклопітні!”.
Основна частина заняття включає розминку, вправи психічної саморегуляції, в тому числі, психофізичні вправи, ігровий спонтанний танок, а також ігри-медитації, фізкультурний комплекс і релаксацію.
Психофізичні вправи — це поєднання фізичних рухів з самонавіюванням. Оскільки їх виконання відразу для дітей може виявитися важким, ми готуємо їх, починаючи з легких ігрових підготовчих вправ на фоні розминки. При цьому пропонується концентрація уваги в працюючих м'язах і суглобах і уявлення потоків сонячного світла, чистих цівок дощу і т.п., що “протікають” крізь них. Потім діти ототожнюють себе з образами квітки кульбабки, молодого деревця, травинки і т.д.
Нижче ми наводимо опис основних психофізичних вправ у модифікації для дітей. Ці вправи виконуються стоячи.
“Віддавання” — прийом, що налаштовує на бажання поділитися з іншими тим кращим, що є в нас. У вихідному положенні руки зігнуті в ліктях на рівні грудей, кисті біля грудей. Потім вони широким жестом розходяться вперед і в сторони. “Мірою людяності є здатність віддавати... Все, що ми отримуємо, ми повинні віддати іншим... Розливаємо, роздаємо щедро, задарма, без бажання отримати нагороду, все добре, що накопичили самі...”. Повторюємо вправу раз за разом.
Вправу “примирення” виконується за допомогою плавних хвилеподібних рухів відкритою долонею однієї руки в напрямку зверху вниз. Цей жест символізує мир, гармонію, спокій в нас і в оточуючому просторі. Навіть просто уявлення себе, що робиш цю вправу, якщо вона добре відчута, може давати стабілізуючий ефект.
Готуючись до вправи “пробудження”, треба розслабити тіло і злегка закинути голову. Поринаємо в ранкову свіжість і чистоту, які наповнюють нас бадьорістю, силою, здоров'ям. Відчуваємо радість, єдність з усім світом. Піднімаємо руки вгору, потягуємося, як після сну, прокидаємося для краси і гармонії світу... Впускаємо в себе зверху потік ранкової свіжості (руки опускаються до плечей, ніби допомагаючи цьому потоку влитися в наші тіла)... Вмиваємося сонячним світлом, заливаємо його в кожну клітинку тіла... Перетворюємося на травинку, в зелений паросточок... Налітає ранковий вітерець... Все тіло колишеться, танцює, як травинка під променями ранкового сонця... Переводимо вправу в ігровий спонтанний танок.
Ігровий спонтанний танок виконується в стані розкутості тіла. Рухи не плануються, не задаються від розуму. Тіло має увійти в гармонію з навколишнім простором, воно танцює саме, повне блаженства... Стаємо навшпиньки, піднімаємо догори долоні, обличчя, відчуваємо, як ллються потоки золотого сонячного світла... Крізь тіло несуться сонячні струмки... Потоки світла утворюють сонячне море, розчиняємося в ньому... Прозорі тіла, як водорості, танцюють в сонячному морі...
Ігровий спонтанний танок може проводитися і в інших варіантах, наприклад, як танок різнобарвних повітряних куль у блакитному небі або як політ вільних білих птахів у променях ранкового сонця.
Танок сприяє зміні фізичного і психічного стану учасників, знімаючи скутість, наповнюючи радістю, захопленням.
Іноді його може супроводжувати музика. Добре використовувати спокійні, плавні східні мелодії, що налаштовують на такі ж плавні, струмуючі рухи.
Всі вищеперелічені вправи використовують один з перших прийомів психічної саморегуляції — роботу з образними уявленнями. З перших же хвилин уроку (починаючи з вправи “побажання”) діти занурюються у світ уяви та фантазії. Вони стають учасниками творчого процесу, який розвивається за допомогою керівника і при спільному зусиллі всіх учасників. У міру того, як здібності дітей ростуть, з'являється можливість підключити до роботи ігри-медитації — прийом, який широко використовується в естетикотерапії для дорослих. У нашому випадку він модифікований відповідно до дитячого віку.
Ігри-медитації являють собою розвиток в образному уявленні певних естетичних тем. Керівник задає тему, розподіляє ролі учасників, а потім “малює” в їхній уяві розвиток сюжету в яскравих естетичних образах. Учні повинні “увійти в образи”, ототожнившись з ними, відчути розвиток свого гармонійного зв'язку з іншими учасниками і виразити ці стосунки в рухах. При цьому пластика рухів проявляє емоційні стани, які виникають в процесі медитативного переживання.
Використовуються наступні варіанти ігор-медитацій:
Подорож по дну океану — рухаємося в теплій прозорій воді серед водоростей, що м'яко погойдуються, різнокольорових камінців на дні, рибок, які граються і “сонячних зайчиків”.
Життя квітів — кожен учасник ототожнюється з улюбленою квіткою. Ранок. Перші сонячні промені розбудили квітку. Вона розправляє пелюстки, які прикрашені крапельками роси, посміхається сонцю. Квітка гостинна, вона з радістю віддає свій солодкий сік бджілці, що прилітає, волохатій гусені, що повзе та іншим своїм друзям.
Політ птахів у хмарах — білі, рожеві легкі хмари у небесній блакиті, швидкі білі птахи, веселі й ласкаві промені сонця... У грі ми живемо їх взаємодією.
Пори року — учасники ототожнюють себе з лісовим деревом, крапелькою дощу, лісовою пташкою — і як би живуть їх життям у різні пори року.
Можна супроводжувати такі ігри музикою. Це може бути, наприклад, старовинна даоська музика Китаю, а також сучасна музика, що виконується на синтезаторах і яка відтворює звуки і образи природи.
Успіх такої роботи забезпечується здатністю керівника викликати у тих, що займаються з максимальною яскравістю відповідні переживання. Від нього вимагається не тільки володіння ємким образним словом, але і здатністю донести ті відчуття, котрі це слово несе у собі.
Фізкультурний комплекс є незамінним компонентом кожного заняття. Здорове тіло — необхідна умова бадьорого світовідчуття. Тому одна з задач роботи з дітьми — залучити їх до навичок здорового способу життя. Зокрема, діти повинні відчути на занятті радість, яку дарує активний рух.
Комплекси вправ, які опановують ті, хто займаються у цьому розділі уроку, повинні також використовуватися вдома.
Рухливі фізкультурні вправи розраховані на пророблення еластичності хребта і суглобів кінцівок, на тренування тих груп м'язів, які забезпечують правильну поставу.
Комплекси статичних вправ (асан) хатха-йоги супроводжуються поясненням їх впливу на організм і його психічний стан [6,9,21].
Розучуються також прийоми дихальної гімнастики [21], найпростіші пранаями [9] та окремі вправи з китайської гімнастики тай-цзи.
Ще одним елементом цього розділу занять є рухливі ігри та пробіжки у дворі, в парку чи на стадіоні, в тому числі, прищеплюються навички медитативного бігу [9]. Оволодіння методикою медитативного бігу дозволяє перетворити звичайний монотонний біг у легку й приємну гру, що до того ж збагачує емоційну сферу.
Ті, хто займаються також знайомляться з елементарними навичками загартовування [9,29,42], в тому числі, долучаються до ходіння босоніж в будь-яку пору року. Найбільш підготовлені діти практикують (разом з батьками) купання у відкритих водоймах протягом усього року.
Зазначимо, що використання загартовуючих прийомів не тільки прищеплює оздоровлюючі навички, але і служить тренуванні волі. Сила волі є необхідною умовою становлення особистості дитини в підлітковому віці.
Релаксація практикується у вигляді вправи “відпочинок”. Вона полягає в послідовному розслабленні всіх м'язів, починаючи з пальців ніг і до голови, лежачи на спині з закритими очима. Стан релаксації зберігається кілька хвилин. Цю вправу можна проводити на фоні музичного супроводу. Використовується лютнева музика старовинних майстрів, музика Г.І. Ґурджиєва, а також старовинна російська музика з хором. Керівник може давати словесний супровід релаксації, наприклад, даючи образи теплих морьслких хвиль, що набігають, розігрітого сонцем піску пляжу, м'якої, пухнастої хмари, що огортає тіло і т.д.
Окрім вправи “відпочинок” на заняттях розучуються ще кілька релаксаційних прийомів, таких як “поза крокодила”, “половинна поза черепахи” [9] і т.п.
На час релаксації яскраве освітлення залу можна послабити.
Заключна частина заняття включає бесіди, ігри та інші види діяльності, в яких триває виховання естетичного смаку дітей, розвиток їх власних творчих проявів, формування екологічного мислення. Виявляється важливим привернути увагу тих, хто займаються до прихованих можливостей людського організму, захопити їх проблемою самореалізації.
Тема ставлення до природи розвивається на матеріалі слайдів, репродукцій картин, музики. Можливі, наприклад, такі теми слайд-фільмів: “життя води”, “в горах”, “весна в природі” і т.д. Можна використовувати репродукції картин М.К.Реріха, Г.І.Курніна, Б.Смірнова-Русецького. З музики — тема природи добре представлена в п'єсах ансамблю Пола Уінтера (“екологічний джаз”) та ін. Музика може супроводжувати перегляд слайдів, а може і просто звучати в напівтемряві залу при освітленні свічкою.
Пробуджувати власні творчі сили дітей можна, в тому числі, через уроки живопису. Так, можна запропонувати їм відобразити в малюнках стани, які їм найбільше сподобалися в занятті. І ось діти зображують: радість — квіти піднімають голівки до сонця і ніжаться в його ласкавих променях; космос — планети, де завжди тільки дружба і ніколи немає війн; золотий дощ — великі білі ромашки під золотим дощем сонячних променів.
Іноді ми влаштовуємо вечори казок та віршів: при світлі настільної лампи звучать казки і вірші — російські, східні та ін. Дітям пропонується поміркувати над казками Л.М.Толстого [43], “Сказанням про Раму й Сіту”, легендою Сур Даса “Сур Сагар” і т.д. Хороша казка — це, в тому числі, урок психології, виражений доступною дитячому сприйняттю мовою. Казка дозволяє пробудити добрі начала в душі дитини, закликає до морального міркування [30,40].
Поряд з казками та віршами на занятті можуть зачитуватися оповідання про мужність і шляхетність, почерпнуті з книжок, газет, журналів і метою яких є формування моральних ідеалів — чуйності, волі, людинолюбства.
Заключний розділ заняття може включати й ігри. Психологи вказують, що гра є одне з найважливіших засобів виховання і що без гри, без фантазії, без роботи уяви — “струмінь творчості” дитини вичерпується. Тому однією з цілей широкого включення ігор в програму занять є стимуляція творчої ініціативи і становлення психологічної індивідуальності кожного учасника занять. Крім того, ігри сприяють виникненню контакту і довіри між дорослими і дітьми.
Ось деякі з використовуваних ігор:
“Дзеркало” — в парах ведений повторює рухи тіла, міміку обличчя ведучого.
“Телеоко” — уявне, воно як би рухається всередині тіла і переглядає різні його ділянки.
“Сопілки” — відчувши своє тіло як порожнисту сопілку, співаємо голосні звуки або короткі склади, які звучать ніби з різних областей тулуба. При цьому концентрація переводиться по черзі: в центр грудної клітини, в центр живота, в шию, в голову.
“Знімається фільм” — учасники здійснюють словесні “зарисовки” на задану тему. Задача полягає в тому, щоб ці “зарисовки” стали ніби зримими для інших.
Відмітимо, що в цьому розділі, як і в усьому занятті, головними критеріями для добору матеріалу є добро і краса. Наповнюючи “чашу душі” дитини цими якостями, ми оберігаємо її тим самим від багатьох помилок, смутків, хвороб.
Спільна трапеза — “ритуал”, що завершує заняття, обов'язковий і улюблений. Присутні розташовуються навколо “скатертини-самобранки”, на якій розкладена принесена їжа. (Підкреслю, що ми рекомендуємо тим, хто займаються дотримуватися беззабійної яєчно-молочно-рослинної дієти). Всі заспокоюються, замовкають. Керівник промовляє слова медитації-налаштування:
“Відчуваємо сонечко в грудях...
Пошлемо звідти промінчики вдячності їжі...
Це вона дарує нам життя, сили, можливість дружити...
Пошлемо промінчики нашої вдячності тим, хто цю їжу для нас виростили, приготували...
Пошлемо свій привіт радості всьому живому в усі сторони...
Нехай буде дружба! Нехай буде світло! Нехай буде радість у всьому світі! Всім смачного!”.
Всі дружно приступають до їжі, не забуваючи при цьому пригощати один одного і ділитися найсмачнішим і ласим.
За трапезою відбувається обмін рецептами страв і просто цікавою для всіх інформацією.
* * *
Крім занять в залі ми практикуємо регулярні колективні виїзди за місто у вихідні дні. Група відправляється, наприклад, на лісове озеро, де можна викупатися і посидіти біля багаття. Повертаються всі — повні вражень і сил. Але ці поїздки — не тільки розвага і відпочинок: діти тут пізнають природу і вчаться спілкуватися з нею. Є, наприклад, “табу”, які не можна порушувати: ми не маємо права ні за яких умов ображати природу у всіх її проявах — і в травинці, і в листочку, і в комашці. Природа — це для нас величезний і чудовий дім! Спілкування з нею ми можемо зробити для себе святом!
* * *
Можливість судити про ефективність викладеної методики дають бесіди з батьками, відповіді на анкетні питання, та й просто спостереження за дітьми, які займаються. Припливи бадьорості, життєрадісності відчуваються після кожного заняття. Поліпшуються фізичний стан і здоров'я.
Використовувані прийоми прискорюють “розгортання” здібностей дітей. У них пробуджується інтерес до малювання, занять фізкультурою, у когось починають виходити вірші, які раніше не виходили. Діти тягнуться до прослуховування музики, починають прагнути до поглибленим занять музикою і танцем. З'являється більш усвідомлений підхід до літератури, яку читають та іншої інформації, що надходить. Розвивається потреба творчого самовираження, зростає естетичний смак, розширюється кругозір. Але найголовнішим ефектом є зростаюча в дітях доброта.
Найбільш чітко дані результати виявляються вираженими у тих дітей, чиї батьки самі беруть участь у заняттях, або відвідують групи, які вивчають зазначену вище систему психічної саморегуляції [9]. У цьому випадку діти і дорослі об'єднуються не тільки спільними інтересами, але і єдиним світовідчуттям, єдиним підходом до вирішення життєвих проблем.
Для висновку, має сенс коротко торкнутися тих якостей, якими повинен постаратися опанувати той, хто має намір вести подібні групи.
Кожен погодиться з тим, що навчити інших можна лише тому, що вмієш сам. Тому для викладача важливо пройти повний курс (зрозуміло, для дорослих) системи психічної саморегуляції, з якої почерпнуті основні ідеї і принципи даної методики. Отримані при цьому знання та навички дають можливість, зокрема, використовувати такий емоційний контакт з учнями, котрий виключає авторитарність і диктат. Стають природніми відносини співробітництва, співтворчості. Арсенал можливостей викладача розширюється і збагачується тонкими і різноманітними “інструментами” впливу на емоційно-вольову сферу дитини. Пошуки можливості “жити серцем” (тобто, любов'ю, добром) ведуть до більш чуйного осягнення душі дитини і вмінню вибирати оптимальний принцип взаємодії з нею в кожній конкретній ситуації.
Отриманий досвід дозволяє рекомендувати дану методику для використання на факультативах або у роботі гуртків в установах шкільного та позашкільного типу.
