^Нова Екопсихологія
Духовна екологія

Сексуальний аспект любовi

Кожний з нас i всi втiлені люди з'явилися тут, у свiтi матерiї, завдяки сексу. Чи не абсурдно його заперечувати?

Але секс — це не тiльки засiб розмноження, але й — за правильного до нього ставлення — спосiб розвитку в потрiбному напрямку емоцiйної сфери, метод набуття витонченостi, нiжностi, турботливостi — найважливiших якостей на Шляху до Бога.*

А заборони на секс, оскверніння його деякими релігійними сектами — характеризує ці секти як розбещені, поглинуті гуною тамас*.

Але, з iншого боку, i надмiрне захоплення сексом, коли пошук нових сексуальних пригод стає головним сенсом життя — не заохочується Богом.

Таким людям Бог указує на їхню неправоту, наприклад, посилаючи їм вiдповiднi хвороби.

В онтогенезi (розвитку в даному втiленнi) будь-якої здорової людини секс відіграє з початку статевого дозрiвання соцiалiзуючу роль (це було продемонстровано й в експериментах на тваринах; див. [9]). Статеві гормони, що виробляються, притягують людей одне до одного, змушують почати вивчати особливостi iнших людей, способи спiлкування з ними.

В поведінці, пов'язаній з сексом, яскраво видно часом полярнi якостi людей. Так, однi ДАРУЮТЬ себе, свою любов iншому, пiклуючись про нього. Люди ж протилежного полюсу вимагають задоволення для СЕБЕ, проявляють егоїзм, сполучений з насильством, iз презирством, навiть iз ненавистю до своїх сексуальних партнерiв.

Так люди проявляють i розвивають у собi якостi тiєї або iншої гуни й спрямовуються в напрямку або до Бога — або ж у пекло.

Усiма нами значною мiрою керує Бог. У тому числi, Вiн зводить нас iз iншими людьми в сферi сексуальних стосунків. Вiн це робить, пропонуючи людям навчальнi ситуацiї, у яких вони самi повиннi приймати правильнi або неправильнi рiшення. Так люди полiпшують або калiчать свої долi.

І якщо хтось терпить збитки на сексуальному поприщi — вiн повинен шукати тут свої помилки з урахуванням спрямовуючої Волi Бога. Треба знайти цi помилки й зробити висновки на майбутнє.

Або iнодi ми опиняємося в скрутному становищі внаслідок своїх помилок в минулих втiленнях. Це значить, що колись я зробив або зробила комусь те, що зараз довелося випробувати на собi. Просто проявився «закон карми» — Бог показав менi те, як було жертвам моїх минулих злочинiв. Зробимо правильнi висновки!

Як же поводитися в сексуальних стосунках, щоб рухатися до Бога, а не в протилежний бік?

Головне правило тут — не повинно бути нiякого примусу — нi великого, нi малого, навiть у думках. Кожний повинен абсолютно вiльно нести назустрiч iншому свою любов, бажання наповнити, наситити нею.

При цьому не можна не враховувати психологiчнi розходження мiж статями. А вони великi. Наприклад, чоловiк відчуває бажання до сексуального контакту з конкретною жiнкою у вiдповiдь переважно на зорове сприйняття. Тодi як жiнка — на тактильне: на нiжнi дотики, на ласку.

Всi ми повиннi завжди намагатися бути нiжними й ласкавими один з одним. Нiжнi слова, щира посмiшка любовi, дотики руками й губами є формами вираження ніжності. (Цiлувати, до речi, треба розслабленими й не мокрими губами, не розкриваючи їх. «Слинявi» ж поцiлунки викликають лише несприйняття того, хто цiлує.)

Статевий акт — це, у тому числi, iнтенсивний енергообмін мiж партнерами. Особливо потужний викид енергiй вiдбувається в стані оргазму; оргазм — це i є блаженство, що супроводжує цей викид енергiї.

Данi енергiї iстотнi для правильного функцiонування органiзму, у тому числi для духовної роботи. Тому кожний повинен прагнути подарувати свою енергiю коханому; це — досить коштовний подарунок, якщо, звичайно, енергiя чиста й витончена.

… Проблема економiї енергiї органiзму заради медитативної роботи — дiйсно актуальна. Так, ми повиннi намагатися виключити зi свого життя все не необхiдне, все, що заважає духовному зростанню. (Справи духовного служiння за принципами карма-йоги є необхiдними). Типовий варiант даремної розтрати енергiї — це секс iз неадекватними партнерами. На такi сексуальнi забави — так, дiйсно, — енергiя розтрачується дарма.

Але хто такi — неадекватнi партнери? І хто є адекватнi? Адекватнi — це, насамперед, приблизно рiвнi по енергетичнiй чистотi й за рiвнем духовного просунення, в тому числi, за витонченістю й величиною свiдомостi. А тi, якi поки що стоять на принципово нижчому щаблi свого еволюцiйного просування, та ще забрудненi енергетично, ведуть не духовний спосiб життя, мають грубi етичнi пороки, — ото неадекватнi.

Сексуальнi вiдносини з адекватними партнерами ведуть не до розтрати, а до обмiну енергетичною чистотою, до активізації психічної енергії обох партнерів психiчної енергiї, до загального її росту. Вони також створюють бiльшу енергетичну стiйкiсть обох — чоловіка та жінки.

Секс нам, людям, даний не тiльки для народження дітей. Вiн покликаний ще й сприяти духовному зростанню тих, хто до такого зростання здатний. За допомогою сексу ми вчимося любити емоцiйно iншу людину й розвиваємо структури емоцiйної сфери, вчимося пiклуватися про iншого, пiзнаємо, нарештi, стан спокою, блаженства, розвиваємо цi стани в собi, готуючи в такий спосiб себе до Великого Спокою й Великого Блаженства в Обителi Творця.

Секс може стати способом спiльних медитативних тренувань. Наприклад: обидва партнери у стані сексуального контакту дивляться один на одного зi своїх анахат, потiм зливаються духовними серцями один з одним — i з Богом.

Вiдзначу ще, що в низькосортнiй лiтературi по нiбито «духовному сексу» можна зустрiти рекомендацiї взагалi уникати власних оргазмiв. Це, мовляв, дасть вам накопичування енергiї у своєму тiлi, дасть гiгантське духовне зростання… Але насправдi спроби пiдвищення свого благополуччя за рахунок iнших, на шкоду iншим — нiчого спільного з духовнiстю не мають. Це — пропаганда форми енергетичного вампіризму, це — огидна форма егоїзму. І це нiяк не може бути визнаним Богом як любов i не має вiдношення до Шляху до Бога.

І останнє: хто може ставати чоловiком або дружиною духовного подвижника? І що таке для таких людей шлюб? І що таке для них перелюб?

Загальнi правила тут такi:

Шлюб є досить стійке єднання людей, які йдуть разом духовним Шляхом, причому одним з компонентiв їхнього спiлкування є сексуальнi стосунки.

І навпаки, «усяке (сексуальне) єднання несхожих один з одним людей є перелюбом» [10,18] — так навчав Ісус Христос Своїх найближчих учнiв, i це записав у своєму Євангелiї Апостол Філіп.

«Несхожi одне на одного» — це ті люди, які значно розрiзняються мiж собою за рiвнем духовного поступу. Вони розрiзняються, у тому числi, за психоенергетичними показниками: чим бiльш очищена й витончена енергетика — тим ближче людина до своєї Мети, до Бога.

А під час сексуального спiлкування вiдбувається iнтенсивний енергообмін партнерiв. Отже, шлюб з неадекватним за духовними показниками партнером гальмує просування того, хто іде попереду, i такий шлюб не бажаний Боговi.

Перелюбом Бог також вважає надмiрну захопленiсть сексом, що виражається в прагненнi до пошуку все нових сексуальних розваг. Такi тенденцiї вiдволiкають вiд Бога, ведуть убiк вiд Шляху.

Ми бачимо, що обидва цi варiанти перелюбу можуть мати мiсце тiльки для релiгiйних людей. До мирських же людей, що живуть лише своїми плотськими турботами, це не має стосунку, для них — i правила iншi.

Бог Сам зводить i розводить у шлюбних вiдносинах людей, які йдуть до Нього; нiяким земним «пастирям» Вiн цю Свою функцiю не передавав. Державна ж реєстрацiя шлюбiв має значення лише заради розв’язання майнових питань i проблем, пов'язаних з вихованням дiтей.

Необхiдно також пiдкреслити неадекватнiсть вимоги в цей час рiзними релiгiйними сектами (а iнодi й свiтською мораллю) вступати в шлюб «наослiп», не пiзнавши одне одного з сексологічного боку.

Коли йдеться про сексуальні розлади, неповноцінність, неспроможність — зазвичай одразу спадають на думку саме чоловічі проблеми: імпотенція, швидке настання еякуляції тощо. Жіноча ж неспроможність — менше виражена, про неї менше говорять, жінки нечасто звертаються за допомогою до лікарів відповідної спеціалізації.

Проте є жінки, котрі не отримують оргазму ні за жодних умов, тяжко страждають з цієї причини після кожного статевого акту на болі в копчику, головний біль і загальний стан «розбитості»; секс для них обертається моторошним станом.

Є жінки, статевим органам яких замість ерогенності властива — лише інтенсивна больова чутливість, навіть без наявності будь-яких процесів запалення.

Або в інших сексуальне єднання викликає лише нестерпне відчуття лоскоту…

Або у деяких жінок сексуальна біоенергія (удана) настільки груба, що жоден партнер не може здійснити з ними статевий акт не довше, ніж за декілька секунд.

Або є жінки, у яких ерогенністю володіє не клітор, не місце входу у піхву, не його передня стінка, а лише найглибша його частина, до якої може дістати не кожен чоловік.

В усіх таких випадках стосунки між подружжям не можуть бути наповнені глибокою гармонією, й такі шлюби не будуть стійкими, якими б пишними обрядами вони не «освячувалися».

Повноцінним й плодотворним у духовному відношенні може стати лише те подружжя, яке ґрунтується і на сексуальній, і на духовній гармонії.

Отож, шлюбні стосунки — це важливі уроки в Школі у Бога. Будьмо ж чутливі до Його Волі й покірні їй!

Звернемо увагу, що Крішна не тільки мав жінок і дітей, але й підкреслював Божественну природу «сексуальної сили» в усіх істотах [10,18].

Благословляє подружні стосунки Сатья Саї.

Цього ж навчав і навчає Бабаджі.

Красу ніжності в еротиці Свого «магічного» танцю подає нам Девід Копперфільд.

Ісус в останньому житті на Землі Своїм прикладом вказував учням важливість сексуально забарвленої ніжності в правильному розвитку свідомості [10,18]. Й тепер Він також пропонує розгляд обміну сексуальними енергіями між духовно спрямованими людьми — як справді святе причастя [35].

Однак спеціально підкреслю, що в таких словах у жодному разі не треба вбачати заклики до безладних сексуальних зв’язків і «тотальної сексуалізації». Неправильним буде також висновок, що секс сам по собі забезпечить нам духовне зростання. Ні. Лише бездоганні в етичному ракурсі сексуальні стосунки між духовно спорідненими людьми нададуть нам неоціненну допомогу.

Лише ті сексуальні взаємодії, які відбуваються на тлі емоційних тонкощів, насичені ніжністю і вдячністю партнерові, — лише вони можуть вести нас до Бога. Вони діаметрально відрізняються від егоїстичного задоволення похотей, які засуджуються Богом.

Додам іще одну ознаку духовності в сексуальних стосунках: кожний партнер діє, виходячи з інтересів іншого, співналаштовується з ним, живе, у тім числі, його відчуттями, прагне посилити його насолоду. Саме в результаті цього досягається повнота гармонії. При цьому кожний навчається проникненню собою (як свідомістю) в тіло коханої людини, тіла від цього очищаються і зцілюються, а свідомості зливаються в одну.

Так ми можемо навчатися злиттю свідомостей в обіймах найвитонченішого кохання. І це готує нас до того, щоб потім так само зливатися з Головним Коханим — Богом.

На закінчення глави процитую фразу із Євангелія від Філіпа: «Пізнайте ж чисте подружнє життя — адже воно володіє великою силою!» [10,18].