^Нова Екопсихологія
Духовна екологія

Споконвічний Закон – Санатана Дхарма

Отже, секти — це тi релiгiйнi об'єднання, якi вiдiйшли вiд істинного Вчення Бога.

А Вчення Бога до нас дiйшло, у тому числi, з вуст чи за допомогою письмен Тота-Атланта (Гермеса Трисмегіста — у наступному Його втіленні), Крішни, Лао-Цзи, Піфагора, Ісуса Христа, Мухаммада, Бабаджі, Сатья Саї й iнших Божественних Посланцiв, пророкiв, великих учнiв Бога й духовних подвижникiв. (Головна суть їхнiх проповiдей зведена в наших книгах [10,18]).

Також можна вибрати декiлька важливих цитат зi Старого Завiту.

Але звернемо увагу, що у всiй Бiблiї немає опису Бога-Отця — головного Об'єкта уповання всiх вiруючих. Як же можна спрямовуватися в любовi до Того, про Кого нiчого не вiдомо? Чи не тому Вiн виявився майже зовсiм забутим у масових християнських церквах?

А в Бхагавад-Гіті про Нього й про Шлях до Нього сказано все. Біда лише в тiм, що Бхагавад-Гіту перекладали на росiйську мову ранiше тi люди, якi самi її не повністю розумiли. Достовiрний же переклад могли зробити тiльки тi, які самi ввели у своє життя все Вчення Крішни.

Бог протягом усiєї iсторiї людства на Землi вчить людей одному й тому ж: як розвивати себе, прагнучи до Божественної Досконалостi, до Злиття з Ним. Але люди щоразу з часом забувають найголовніше у посланому їм конкретному Вченні, дещо в ньому спотворюють, іноді до протилежності, і починають ворогувати з іншими людьми, які викривили Вчення трохи інакше [6].

Тому Боговi доводиться знову й знову втiлювати Частки Себе в людськi тiла або ж говорити все через нових пророкiв — щоб у черговий раз спробувати воскресити Санатану Дхарму. А людям властиво приймати Його Посланцiв як ворогiв своєї «щирої вiри», знущатися з Них, убивати Їх.

Зараз на Землi так проповiдує чисте Божественне Навчання Аватар Сатья Саї. (Його Вчення iнтегроване в книге [10]).

Суть Учення Сатья Саї, як i Вчень всiх iнших Божественних Учителiв, коротко зводиться до наступного:

Головна мета будь-якої людини — Злиття себе — як розвиненої свiдомостi — зi Свiдомiстю Бога. Заради реалiзацiї цього треба вивчити себе й Бога як багатомiрнi явища, у тому числi, пiзнати Обитель Творця i переселитися свiдомiстю в неї.

Щоб це здiйснити, треба пiдготувати себе духовними практиками — такими, як пранаями, прийоми пратьяхари й медитативнi тренування.

Але нiякi тренування не виявляться корисними, якщо в людинi немає непохитної вiри й спрямованостi до Творця, а також розвиненої здатностi до Любовi. Любов — це функцiя духовного серця, i її треба починати розвивати шляхом взаємодiї з людьми й iншими втiленими iстотами.

Основнi принципи тут такi: співчуття до всiх i служiння всiм за принципами карма-йоги. Карма-йога — це i є практичне здiйснення любовi до Бога й людей, це i є найкращий спосiб розвитку себе. Одна лише вiра без активного служiння — мертва.

Вiру теж треба вирощувати в собi постiйним пам'ятанням про Бога; пiдмогою тут можуть бути релiгiйнi бесiди, богослужiння з оспiвуванням Господа й т.ін.

Всi основні принципи взаємин з iншими людьми й iншими iстотами укладаються в одну лише коротку заповiдь В’яси:

«Усiм допомагай (у всьому доброму), нiкого нiколи не кривдь!».

Сатья Саї дає детальне розшифрування цiєї заповiдi стосовно безлiчi конкретних земних ситуацій.

У земному життi кожної людини, вчить Вiн, є двi головнi вiхи: Бог — як Цiль, i смерть тiла — як межа наших можливостей стати кращими.

Запам'ятаємо ж це! І, вiдкинувши всi дрiбноти, все зайве зi свого Шляху, присвятимо себе тiльки безпосередньому виконанню сенсу своїх життiв. За допомогою цього — наше звільнення від пут карми, від хвороб, від необхідності наступних занурень у світ страждань; шляхом цього — Злиття навіки із найголовнішим Коханим!

«Нi плазування, нi роздратування, нi зиск не будуть ворітьми… Але вiльне служiння, сердечне шанування й свiдоме сходження наблизять до порогу Свiтла.» [2:460]

Шляхом цього — наше звiльнення вiд пут карми, вiд хвороб, вiд необхiдностi наступних нових занурень у світ страждань; шляхом цього — Злиття навiки iз найголовнішим Коханим!