^Нова Екопсихологія
Духовна екологія

Багатовимiрнiсть простору

Простір всесвіту реально багатовимірний. Подібно до того, як сонячне світло спiвiснує із чистою водою в тому самому просторі, вiльно проходячи крізь воду й при цьому мало взаємодіючи з нею, подібно до того, як радiохвилi різних дiапазонiв вiльно існують у глибині простору поза й усередині наших тіл, — подібно цьому скрізь у багатовимiрнiй глибині усередині й поза будь-якими твердими, рідкими або газоподібними об'єктами перебувають інші світи — обителі духів i Бога.

Шкала багатовимiрностi — це особлива шкала станів енергій, що розрізняються як принципові діапазони. Вектор уваги при вивченні цієї шкали повинен бути спрямований не нагору, униз або в якусь іще сторону, а вглиб. Пласти багатовимірного простору (по-грецьки вони називаються еонами, на санскриті — локами) вiдрiзняються один від одного за ступенем їхньої витонченостi-грубості.

Пласт найбільш витончених енергій — це Бог в аспекті Творця. Він виглядає як нескінченне по довжині найчистіше Світло, подібне світлу ніжного й теплого ранкового сонечка. У Ньому немає ніяких форм. Потрапивши в Нього, всі форми відразу ж розчиняються.

На різних земних мовах люди називають Його по-різному: Бог-Отець, Ієгова, Аллах, Ішвара, Первинна Свiдомiсть, Дао й т.ін. Він є Бог й єврейських пророків, i Ісуса Христа, i Мухаммада (російською мовою його iнодi неправильно називають Магометом), i правовірних Китаю, Iндiї й інших країн, де існують правильні уявлення про Нього.

І лише людське неуцтво, інтелектуальний примiтивiзм наводять на думку про те, що, коли «імена» рiзнi, то рiзнi й Боги…

Саме з Обителі Творця, із цього першого, споконвічного еона, здійснюється керівництво «будівництвом» кожного нового «острова» багатовимірного Творіння. «Будівельним матеріалом» для створення твердої речовини служить, насамперед, «протоматерія» (протопракріті, бхутакаша).

Цей шар бачиться зсередини — при проникненні в нього — як нескінченний всесвiтнiй простір, наповнений Ніжним Спокоєм i позбавлений яскравого свічення. Він — як стан теплої й тихої ніжної південної ночі з безліччю зірок.

Украй важливим є те, що Творець й еони акаші перебувають щодо всього Творіння ніби по ту сторону «дзеркала», в «Задзеркаллі». Так, як у звичайного нашого дзеркала є світла й темна сторони — так i там, у багатовимiрнiй глибині всесвітнього Океану.

Саме про це явище здогадуються фізики, намагаючись заглянути у своїх теоретичних розрахунках в «Задзеркалля» з світу матерії; вони називають енергію еонів акаші… «антиенергiєю», «антиречовиною»…

… Для того, щоб створити в безкрайньому Океані всесвіту черговий матеріальний «острівець», Творець спочатку утворює у ньому локальну зону пiдвищеного тяжіння (притягання). Це явище в астрономії відомо за назвою «чорних дір». Туди стягується з навколишнього всесвітнього простору різне космічне «сміття» — мертві планети, метеорити й космічний пил, а також елементарні частки із шару протопракріті. Надтиск і надрозігрів, що виникають у цьому згустку, провокують реакції ядерного синтезу; так утворюються всі елементи таблиці Менделєєва, формуються молекули, у тому числі, органiчнi. В останні починають втілюватися згусточки протопуруші. Так починається паралельна еволюція органічних тіл і душ, що втілюються в них. Біологами досить добре вивчена еволюція органічних тіл, треба лише враховувати керівну роль Бога у цьому процесі.

Наше — людське — завдання тут полягає в тому, щоб, розвинувши себе — як душу, свiдомiсть — у достатній мірі, пройти шлях від Творіння до Творця, витончуючи себе як свiдомiсть — для того, щоб влитися в Нього, збагативши Його собою.

Такий був «задум» Бога, коли Він утворював нашу Землю. Такий сенс наших життів.

Нам важливо зрозуміти, що ми — не самосущі, ми не маємо права i яких-небуть підстав претендувати на власний егоцентризм, на відчуття власної особливої «значущості». Тому що самосущий — лише Творець. І все це Творіння разом з нами Він затіяв зовсім не заради нас, а заради Себе, заради Своєї власної Еволюції.

Звідси — i якість наших доль: якщо ми розвиваємося правильно — у наших життях все йде добре, якщо неправильно — Він указує нам на це через наші біль та невдачі.

… По закінченні величезного, за нашими земними мірками, часу, на нашій планеті з'явилися мільярди людських тіл i ще більше різновікових i рiзноякiсних людських душ. З них — ті, які досягли Досконалості, вливаються в Бога й більше не втілюються (крім як у якості Месій, Аватарів). Інші втілюються знову й знову — поки не закінчиться час існування даного матеріального «острівця». При його руйнуванні матерія й ті душі, які не наблизилися до Творця, руйнуються до стану акаші, утворюючи будівельний матеріал для майбутніх «острiвцiв» i життя на них.

… На протилежному від Творця кiнцi шкали витонченостi-грубості перебуває диявольський еон — світ грубих чорних енергій, моторошний за емоційним станом й «липкий», як нафта. Як туди потрапити — про це поговоримо окремо.

Але існує й обитель для праведників — рай. Кожна людина, розвтілившись, потрапляє в той еон, якого заслужила за життя в тілі на Землі. Але нам належить прагнути до еонів вищих.

Нам, вихованим у середовищі атеїзму й домінуючого релiгiйного неуцтва, важко, але необхідно засвоїти, що Бог-Отець живе не високо на небі, не на інших планетах, не на якійсь горi й т.п. Він — скрізь у всьому всесвiтi — у глибині — усередині наших тіл i поза ними.

І «сходи» до Нього ведуть не нагору, а вглиб. Сходинками ж їхніми є щаблі витончення себе як свiдомостi. І починаються ті сходинки …в наших духовних серцях.

… Все сказане реально досліджене автором цієї книги, а зовсім не списано ним звідкись або не переказується із чиїхось слів. І пройти цей Шлях повинен постаратися кожний. При цьому важливо знати, що рухатися по ньому треба «зі сходинки на сходинку», а не перескакуючи через «сходові марші».

Отже, Обитель Творця існує скрізь, під кожною молекулою матерії. Відстань до неї, як говорив Ісус, не товща за аркуш тонкого паперу [35]…

Бог-Отець — не на небі, Він — скрізь: усередині й навколо наших тіл, під кожною їхньою частинкою. Обитель Його надзвичайно близька! Але… — спробуй, увійди до неї!

Увійти можна лише за Його благословенням. А благословення на це може одержати лише той, хто розвинув себе належною мірою за параметрами Любові, Мудрості й Сили.

* * *

Шлях до Обителі Творця — це Шлях поетапного витончення себе як свiдомостi. Спочатку треба, словами Апостола Павла, «відвернутися від зла й приліпитися до добра» [10,18], тобто вийти з п'яних компаній, із середовища грубих i жорстоких людей, знайти красу в природi, у щирому мистецтвi, друзями нехай стануть супутники по духовному Шляху. Наступним етапом змiцнення у витонченості буде початкова реалiзацiя потенцiалу духовного серця. Потiм — очищення чакр i найважливiших меридiанiв, включаючи читрині (Брахманаді). Тепер, виходячи з тiла крiзь читрині, ми будемо потрапляти одразу до Святого Духу, а медитацiя Пранава дасть першi злиття з Ним… Так, ступаючи зi сходинки на сходинку багатовимiрного Всесвіту, iнодi роблячи зупинки, щоб вiдпочити й освоїтися, ми добираємося до Вищої Обителi Отця, що тепер стає й нашою Оселею.

От — істинний Шлях до Бога. А не злiснi мiтинги iз закликами до розправ з «невiрними», не анафеми (прокляття) на адресу окремих «iнакомислячих» або сусiднiх сект, або навiть цiлих народiв! То — шлях дияволізації, шлях у пекло.