Вищі методи
Вищі духовні практики забезпечують подальший розвиток себе — як духовного серця — далеко за межами свого тіла. Нам належить постаратися перетворити себе у вселенські духовні серця!
Цей Шлях — якщо все виконується правильно — являє собою, у тім числі, реалізацію заповіді Ісуса Христа:
«Бог є Дух, ті, що поклоняються йому, мають поклонятися у Духові та Істині» (Ін 4:24).
Тобто, ми маємо вийти на зустріч з Ним — Вселенською Первинною Свідомістю — як вільні від матеріальних пут, чисті, витончені до Його рівня витонченості й розвинені до «достатніх» для такої зустрічі розмірів свідомості.
На цій стадії розвитку гідні адепти можуть засвоїти величезний пласт методів, що дозволяють:
— пізнати у власному духовному серці, що розширяється, Святий Дух у різних Його проявах і навчитися бути Ним;
— «підняти» кундаліні і злити цю індивідуальну Атмічну енергію з Параматманом — Вселенською Свідомістю Бога-Отця;
— пізнати всі головні вселенські еони;
— навчитися проникати в Обитель Творця і зливатися там із Ним;
— успішно закріпивши цей стан, можна отримати від Бога-Отця право керувати матерією, у тім числі, на дематеріалізацію і матеріалізацію власного тіла.
Висловлюючись у термінах, якими користувався Ісус Христос, навчаючи своїх учнів-апостолів, хрещення Святим Духом — це описана вище медитація «латихан».
Але наступний, глибший, етап пізнання Його — «народження» і «дорослішання» у Ньому — здійснюється у другій медитації, що називається Пранава. Саме про це намагався говорити Ісус Никодиму (Ін 3:1-21). Про це ж детально розповідав у стилі притчі Апостол Філіп [10,18].
Для такої роботи потрібно на енергетично сприятливому місці, відкритому, без будинків і дерев (гори, відмілини і пляжі, степ і т.д.) вийти з анахати крізь читрині, відійти від тіла якомога далі назад, «розпростертися» там свідомістю, відчути Живе Світло Любові Святого Духу — і, влившись у Нього, разом з Ним рушити Потоком вперед повз своє тіло і крізь нього. Тіло опиняється як у великій річці, нехай воно промивається наскрізь, стане абсолютно прозорим.
Цю медитацію можна повторювати багато разів: Святий Дух з радістю допомагає гідним.
Медитація піде краще з прекрасною православною молитвою-медитацією «Царю Небесний» або з мантрою АУМ.
Ця медитація на церковно-слов’янській мові звучить так:
Царю Небесний, Утішителю, Душе Істинний!
Іже всюди єси і все ісполняй!
Скарбо благих і життя Подателю!
Прийди і вселися в ни!
І очисти ни від всякия скверни!
І спаси, Блаже, душі наша!
Український переклад її такий:
Царю небесний, Утішителю, Душе істинний,
Що всюди є і все наповнюєш!
Прийди і вселися в нас!
І очисти нас од усякої скверни!
І спаси, Благий, душі наші!
Цю медитацію ми співаємо під час руху в Пранаві.
Мантра АУМ (або ОМ) насправді, звучить як АОУМ. Вона співається витончено, довго і високо (як і мантра для анахати), також при рухові у Пранаві. («Ричання» звука ОМ грубими голосами, що практикується у деяких невіглаських псевдорелігійних компаніях, — це «спів для диявола», а не для Святого Духу).
У подальшому потрібно навчитися саме зупинятися із медитації Пранава у Злитті зі Святим Духом, відчуваючи себе частиною Його.
Святий Дух в Його ще витонченішому Прояві може бути пізнаний також через медитацію Пранава, але виконану дещо інакше.
Потрібно відійти з анахати, але не по горизонталі, а назад-вниз, під кутом приблизно 40 градусів. Тобто, ми опиняємося нижче рівня поверхні Землі — і там знаходимо шар ще витонченішого Живого Світла. І потім так само, як і у першому варіанті Пранави, рухаємося Потоком вперед-вверх навколо тіла і крізь нього.
У міру засвоєння подальшого Злиття з цим Світлом ми виявляємо, що Він домінує всередині нашої планети, окрім її ядра.
Він має бути засвоєний шляхом заповнення Його собою-анахатою — причому як попереду, так і позаду відносно вертикальної площини, яка є неначе продовженням спини тіла, що стоїть.
Наступні «хрещення», «народження» і «дорослішання» здійснюються уже в Божественному Вогні, про що ми поговоримо трохи пізніше.
Якщо, зупинившись у Пранаві, навчитися концентрувати себе позаду свого тіла — то можна ввести в нього кисть руки свідомості і нею вирівняти усі енергетичні дисгармонії.
Також, якщо ми злиті зі Святим Духом і концентруємося у відриві від свого тіла позаду нього на відстані двох метрів, — то з цієї позиції нам стають помітні і підвладні біси, що вселилися (невтілені люди або тварини зі злостивими рисами характеру). Якщо дивитися таким чином крізь власне тіло на тіло хворого, то з бісами можна розмовляти, причому вони не можуть не відповідати Святому Духові. Вони розкажуть, для чого Бог послав їх у тіло втіленої людини: у чому вона винна, які має кармічні борги.
Якщо хворий усвідомить свої проблеми, покається і виправиться — потрібно буде попросити (по-доброму!) духів переселитися куди-небудь в інше, приємне для них, місце. Наприклад, щуку, яку ця людина колись убила, можна попросити переселитися в озеро, птаха — в ліс, свині, собаці можна розписати в образах привабливість нового втілення в сприятливій для них обстановці і т.д.
Всі духи підвладні Святому Духові і підкоряються Йому. Але для успіху у такому цілительстві ми повинні не виходити зі стану Святого Духу.
Таке цілительство є протилежністю спробам виганяти духів ненавистю і прокляттями (ці методи називаються екзорцизмом або «вичитуванням»). Вони не лише не ефективні з точки зору цілительства, але і призводять самих екзорцистів до нарощування у собі грубості і наперед визначають дорогу до пекла. Такі «відчитування» є варіантом чорної магії; вони антихристиянські за своєю суттю: адже Христос заповідав любов, а не ненависть.
Але повне злиття зі Святим Духом досягається лише шляхом засвоєння медитації «тотальна реципрокальність» (Ніродхі, на мові буддизму). При цьому свідомість переходить у стан «не-я», стаючи Всім; особисте нижче «я» при цьому зникає.
Намагатися пояснити це на рівні слів — намарне. Але це легко досягається на відповідних місцях сили.
Засвоєння сказаного буде означати досягнення повної Нірвани в Брахмані, до чого нас закликав через Бхагавад-Гіту Крішна [10,18].
Наступним етапом пізнання вглиб багатовимірного Абсолюту буде знайомство з найвитонченішим Божественним Вогняним Проявом.
Так само Бог-Отець проявляє Себе перед гідними учнями, які досягли належної витонченості, — у гігантській антропоморфній (схожій на людське тіло) Полум’яній, але не обпалюючій їх формі.
У Вогняному Ликові Ішвара описується також в Бхагавад-Гіті [10,18] зі слів Арджуни, що бачив Його: «Схожий із полум’ям, сяючий, як Сонце, що засліплює погляд, спрямовуєш Ти потоки променів важкопомітних» (глава 11:17) і «Якби сяяння тисячі Сонць одночасно спалахнули на небі, таке сяяння могло б бути схожим на славу цієї Великої Душі» (глава 11:12).
Про цей Вогонь говорив нам Чайтанья: «Вогонь — це функціональний стан Свідомості, що живе в Обителі Творця».
Про це ж нам розказував і Сатья Саї: «Вогонь не є самостійний стан, а лише видимий для тих, хто осягнув Мене, Мій стан, коли я входжу у Світ Творення».
Повне і стійке занурення свідомості духовного подвижника в Божественний Вогонь і Злиття з Ним призводить до «спалювання» усіх несприятливих залишків карми. А «пропалювання» Ним свого тіла — до його повного зцілення.
Із цим станом Бога потрібно навчитися зливатися у тім числі, заповнюючи всю Його форму собою — як духовне серце.
Але допомогу в цьому Бог дарує не всім, а тільки обраним учням, які гідні Його.
Однак, Божественний Вогонь може бути пізнаний інакше: Він завжди присутній у тій частині нашої планети, де починалося її сотворення — в її ядрі.
Там також може бути прийняте Вогняне хрещення. А пройшовши по шкалі багатовимірності ще глибше — під Вогняну складову ядра планети, — можна вийти у вищу просторову мірність і пізнати там Першопочаткову свідомість в Його Обителі.
Проходом до Обителі Творця для кожної людини є її енергетичний «корінь», що з’єднує її анахату з вищою просторовою мірністю. Саме пройшовши по цьому «кореню», той, хто набув належної сили у витонченості і навчився проникати у вищі локи, може пізнати у всій повноті Бога-Отця.
Про «корінь» говорив у Бхагавад-Гіті Крішна.
Даоси Китаю працюють з цією структурою, називаючи її «стеблом золотої квітки».
По «кореневі» піднімають у тіло Божественний Вогонь тибетські йоги, котрі працюють за методикою туммо [62-63].
Про це ж ідеться в Агні-йогі (Листи Саду Морії. Поклик [34]).
Медитативний образ для роботи з «коренем» запропонував Бог через Апостола Павла (Рим 11:18).
Та все ж, більшість людей упевнені, що в землі знаходиться… пекло, а Бог — «наверху» (відносно нашої круглої планети)…
… Я розумію, що матеріалістові важко уявити проникнення до центру Землі: адже для нього Земля асоціюється з «твердинею»…
Проте для успішного містика, який оволодів умінням входити у вищі — найтонші еони, наша планета бачиться багатошаровою кулею Живого Світла-Любові, в якому він може плавати із шару в шар (з еону в еон), розчинятися у кожному з них, збирати себе у згусток індивідуальної свідомості знову, приймати нею різні форми та розміри, виливатися за межі «острівця» планети у Вселенський Океан «Безмежності», розчинятися у Ньому…
А щоб це трапилося, потрібно, як було описано вище, відірватися від гуни тамас, пройти крізь раджас і саттву і потім вийти на пряме спілкування з Богом — як вільна від тіла безсмертна свідомість, що має устремління до любовного Злиття з Головним Улюбленим.
Цей релігійний Шлях, що іменується Богом Прямим Шляхом (Ваджраяною), насправді анітрохи не схожий на обрядові форми релігій, де люди бояться смерті тіл і оплакують тих, хто покинув тіла, де вони настільки закохані у самих себе і поневолені обжиранням, що вважають своїм непорушним правом вбивати тварин і поїдати їхні тіла…
… Те, де ми спершу пізнаємо Бога в Його Вогняному Ликові: через Вогняне ядро нашої планети, або ж у Вогняному «Махадублі», — це не має значення. Однак пізнання і того, й іншого — необхідне.
Проте входженню до Обителі Творця має передувати ще один значний етап роботи — «підняття» кундаліні.
Кундаліні — це Атмічна (Божественна за рівнем витонченості) енергія свідомостей, накопичена кожним у всіх кращих епізодах всіх його втілень. А саме, вона утворюється й накопичується тоді, коли ми перебуваємо у станах ніжної, витонченої любові. Але ця енергія не втілюється щоразу у нові тіла спільно з втілюваною частиною душі (дживою), а складується» неначе в «скарбничці», яка нагадує витягнену майже до циліндричної форми повітряну кулю.
Ця структура, якщо вона розвинена, має розміри, які вимірюються кілометрами; вона розташовується у відповідній для неї найвитонченішій зоні всередині планети на рівні її мантії. Величина кундаліні корелює зі ступенем еволюційної зрілості душі.
Кундаліні і джива кожної людини утворюють цілісну систему, будучи пов’язані спеціальним енергетичним каналом, під’єднаним до передньо-нижньої чатини муладхари.
«Підняти» кундаліні до тіла і використати її в духовній роботі можуть лише ті люди, які накопичили достатню кількість цієї енергії, — тобто, еволюційно зрілі й гідні входження до Обителі Бога-Отця і Злиття з Ним.
Таким чином, для читача мусить стати ясним, що кундаліні знаходиться не в чакрі муладхарі,і тим більше не має нічого спільного з куприком, про що можна прочитати у деяких літературних джерелах. І «підйом» кундаліні не може бути досягнутий ні биттям куприком об підлогу, ні танцями-тіпаннями. Вправи для «підняття» кундаліні, які давав своїм прихильникам Раджніш, являли собою ніщо інше, як жарти: «чим би діти не тішилися — аби не плакали».
Істинний «підйом» кундаліні здійснюється після проходження підготовчих етапів, описаних у цій книзі, на спеціальних місцях сили (або без них) за допомогою компетентного духовного Майстра або ж безпосередньо невтіленим Божественним Учителем.
Смисл «підняття» кундаліні полягає у тому, щоб, по-перше, злити цю накопичену індивідуальну Атмічну енергію з Творцем (Параматманом), по-друге, провести зцілююче і перетворююче «пропалювання» клітин тіла Атмічною енергією, по-третє, навчитися аутоідентифікації з Атманом.
Останнє стає можливим, коли кундаліні пройшла крізь тіло (це робиться лежачи на спині) і утворила нове енергетичне накопичення за сахасрарою.
Зі сказаного випливає, зокрема, що раніш, ніж братися за «підйом» кундаліні, потрібно попередньо добре подумати.
Адже, якщо енергія кундаліні переведена в Параматман, то людина (як індивідуальність) її втрачає. І у неї залишається єдиний правильний вихід із цієї ситуації — влити у Творця також і дживу саме у даному втіленні. Якщо ж цього не відбувається, наприклад, адепт, який іще не розвинув у собі достатньої стійкості у тонкощах, «зривається» під впливом тих або інших причин у грубі емоційні стани, що не всім завжди вдається відстежувати у собі, — то наступного разу він втілюється вже без цього дуже цінного енергопотенціалу, і йому доведеться накопичувати його знову.
Вселенська Обитель Творця насичена станом Його Великого Ніжного Спокою. Освітленість тут нагадує зазвичай тихе і тепле вранішнє сонячне світло. Цей стан є протилежним щодо «чорного світу» диявольського еона, насиченого «липкою» грубістю й озлобленістю; «влипання» в нього дарує відчуття грубої, насильницької могутності… Це може спокусити когось… Але нам цього не потрібно!
Обитель Творця — це і не «Порожнеча», про що можна почути у середовищі компетентних послідовників буддизму. «Порожнеча» («Вакуум») — лише невірний переклад на українську й інші мови того буддійського терміну, який справді колись відображав реальність. Цей неправильний переклад увів у спокусу дуже багатьох людей — і не-буддистів, і тих, хто себе вважає буддистами.
Адже це справді схоже на абсурд для нормальної релігійної людини: прагнути не до Бога, а в Порожнечу… Тому дуже багато хто з прихильників традиції буддизму, заплутавшись в «буддійських» термінологічних нетрях, розуміючи Істину невірно, позбавляють себе стимулу до устремління в Любові до Первинної Свідомості.
В результаті «споруда» буддизму з часом розхиталася і розвалилася на багато сект, більшість з яких не володіють вищими знаннями.
Але термін «Порожнеча» мусить бути перекладений інакше — тоді все стає легко зрозумілим для подвижника, який стоїть на Порозі Обителі Адібудди.
… Обитель Творця знаходиться по той бік дивовижної перепони, яку можна порівняти з дзеркалом. Його Обитель — справді в «Задзеркаллі». Для того, щоб провести туди гідного учня, Божественний Учитель, наприклад, надає йому Свій «Махадубль» як Їдама. І там, звідки Махадубль виходить, може бути зустріч і Злиття в Любові із Вселенським Отцем-Матір’ю, поступове пізнання Його/Її Вселенської Тотальної Величі…
… Цей стан цілком зворотній. Тіло людини, яка успішно утвердилася в Обителі Творця, відрізняється лише тим, що із нього струмує Світло Любові і воно носить навколо себе поле Спокою.
Спочатку Подвижник ще відчуває себе в Обителі Первинного — гостем. Але потім настає нова фаза Його служіння втіленим людям — служіння як Святого Духу, Представника Творця.
