^Нова Екопсихологія
Духовна екологія

Духовне служiння

Шлях до Бога неможливо пройти без духовної допомоги iншим людям. Це об'єктивно необхiдно для процесу Еволюцiї, тому що збiльшує число посвячених у духовнi знання. Це також розвиває того, хто допомагає, дає йому, зокрема, уроки психологiї. Адже процес духовного розвитку можна розглядати як навчання «на Бога». А Бог є, у тому числi, досконалий Психолог, Душезнавець.

На духовному Шляху, як на вiйнi, яскраво проявляються й катастрофiчна для великої кiлькостi людей тупiсть деяких «начальникiв», i самовiдданий мудрий героїзм iнших, що рятує багатьох.

В цих битвах активуються емоцiї людей, висвітлюється людське боягузтво, що зводить багатьох маловiрiв з розуму, загострюються прояви як iнших порочних, так i високих душевних властивостей.

«Характер воїна» справжнього духовного подвижника загартовується у вiдбиттi атак заздрiсникiв, агресивних дурнiв.

Неприв’язаності до людей навчають зради колишнiх «кращих друзiв».

Рятуючи iнших, що йдуть iз ним, за ним, — подвижник розвиває себе, вирощуючи в собi під час битв перед лицем Бога — Любов, Мудрiсть i Силу, поступово набуваючи в такий спосiб Божественності.

У чому повинна полягати початкова духовна допомога iншим людям? Перше — у формуваннi в них вiрного уявлення про Бога й про Шлях до Нього. Друге — у навчаннi регулюванню своєї емоцiйної сфери.

… А iнтелектуально й етично гідних людей можна навчати й мистецтву медитацiї.

Але перш, нiж приступити до серйозної медитативної роботи, кожному учневі належить очистити тiло вiд енергетичних забруднень: з брудного й внаслiдок цього хворого тіла — вихiд у тонкi еони, до Бога, неможливий.

Починати езотеричні практики треба не iнакше, як з адептами, які вiдмовилися вiд «забiйного» харчування й уживання алкоголю, тютюну й iнших подiбних отрут, вiд тiсного спiлкування (включаючи сексуальне) з енергетично грубими людьми.

Учнi також повиннi поставити собi першочерговим завданням утвердження себе в Любовi й Спокої.

І тих, які в процесi роботи сходять з цього шляху або не роблять успiхiв, — треба вiд занять вiдстороняти заради їхнього власного блага. Тому що тi самi психотехнiки можуть вести одних, які витончують себе й ростять себе як Любов, — до Бога, а тих, які йдуть iнакше, — у пекло, роблячи з них дияволiв.

Останнє я спостерiгав багаторазово в рiзних мiстах i країнах, у тому числi там, де впроваджувалися методи, розроблені за моєї участі. Деякi викладачi заради грошей, слави чи просто внаслідок злочинної безвiдповiдальностi починали навчати психоенергетичним прийомам усiх бажаючих, без ретельного вiдбору. Це приводило й до особистих катастроф, i навiть до утворення в одному випадку злочинного угруповання [9].

Ще я мав ранiше необережнiсть показати багатьом, які виявилися згодом недостойними, прекраснi мiсця сили. Тепер… я зустрiчаю там вiдвертих чорних магiв, що тренуються на них, залишаючи слiди свого енергетичного бруду, оскверняючи святiсть тих місць…

Але на духовному Шляху не може мати мiсце насильство одних людей над iншими. Я не маю нiякого права жадати вiд тих збоченців, щоб вони туди не ходили, не ростили iз себе дияволiв… Адже Бог дав їм свободу волi. І вони мають повне право йти в пекло. Побувавши в пеклi, вони, може бути, захочуть iз нього вирватися. І тодi їм, можливо, допоможуть i мої книги…

Одна iз премудростей полягає в тому, що в Обитель Творця неможливо кого-небудь «затягнути». Це не потрiбно Йому, та й нереально: адже духовний Шлях — це, насамперед, якiсне перетворення себе, а не, скажімо, сходження на якусь гору. І йти цим шляхом може й мусить неодмінно сама людина, iншi можуть лише показувати їй дорогу.

Кожна людина повинна абсолютно вільно сама будувати свої взаємини з Богом. Тому нiякiй «релiгiйнiй дисциплiнi» i взємопідкоренню людей i духовних груп мiсця бути не може. Кожний повинен розвиватися в повнiй вiдповiдностi зi своєю свободою волi, даною йому Богом. Порушення цього принципу спотворює гармонiю Еволюцiї, заважає Боговi вести нас до Себе.