Основні методи

Основні методи — це ті, що дозволяють довести стан організму до такого ступеня чистоти й злагодженості всіх енергоструктур, щоб відчути Бога і навчитися входити в Самадхі (емоційні стани інтенсивного Блаженства, що виникають під час дотиків свідомості до Святого Духу).

Ці прийоми готують до того, щоб зростати згодом витонченою свідомістю, розвивати його силу і потім, на вищих сходинках, прийти до Повної Перемоги — до Злиття з Творцем у Його Обителі.

У традиціях індуїзму та буддизму ці методи відомі як «раджа-йога». Їхні варіації розроблені і в китайському даосизмі, і в мусульманському суфізмі. Вони існували і на території Русі до її «хрещення», що видно з висоти духовного статусу тих, хто духовно зростав тут [14,18]. Та в християнському середовищі з духовних практик цього рівня широко відома лише «Ісусова молитва»*.

Раджа-йога базується на роботі з чакрами, основними меридіанами і «коконом». Мета роботи з ними — «почистити» їх до прозорості й розвинути — щоб з’єднатися через них з Божественним рівнем витонченості.

Звідси стає очевидним, що методики «розфарбовування» чакр, які за їхньою допомогою мають місце у низці шкіл, є фактичною шкодою і обумовлені грубою духовною некомпетентністю лідерів тих шкіл. Адже найвитонченішим є білий, ледь-ледь ніжно-золотавий колір. А будь-який інший — уже явно далі від витонченості Творця.

Іще одна характерна помилка під час роботи з чакрами — коли робиться акцент на розвиткові аджні, що, начебто, сприяє розвиткові яснобачення. Ця тенденція має дуже давню історію, оскільки своїм початком має неправильне розуміння слів Крішни в Бхагавад-Гіті [10,18] (8:10), де Він рекомендує проводити енергію крізь голову. Але із наступних рядків Гіти (8:12) видно, що мова йде саме про енергії Атмана.

У тих же багаточисленних школах, де лідери ще не дійшли самі до пізнання Атмана, це намагаються робити звичайними тілесними біоенергіями, що призводить до активації однієї із початково найгрубіших чакр і, як наслідок, огрубінню всієї свідомості. У таких людей, зокрема, погляд стає «проникливим», різким, неприємним. Така тенденція надовго зупиняє їх в духовному розвиткові.

А те яснобачення, яке у деяких адептів виникає від такої роботи, ніякої реальної цінності не являє: воно дає лише бачення емоційних аур навколо голів інших людей і годиться хіба що для «підглядання» за їхніми станами.

Істинне ж, справді значуще яснобачення здійснюється структурами нижчого «міхура сприйняття» (див. нижче). Воно дозволяє бачити енергії різних ступенів витонченості-грубості у багатовимірному просторі.

Його набуття дає в результаті можливість прямого споглядання найбільш тонких Проявів невтіленої Божественної Свідомості.

Робота з чакрами і з розвитком інших тонких структур організму несумісна з вживанням алкоголю (навіть у вигляді квасу й спиртовмісних молочних продуктів), адже алкоголь руйнує ці тонкі структури. Порушення цього правила викликає тяжкі захворювання.

* * *

Плідна робота з тонкими енергоструктурами і медитативні тренування неможливі, якщо приміщення для занять освітлюється люмінесцентними лампами, оскільки вони створюють грубий енерговплив.

Неприпустиме також носіння одягу з синтетичних тканин, оскільки вони не пропускають значну частину спектру біоенергій і спотворюють енергетичні процеси всередині тіла. (Остання вказівка не стосується плащів, які ми надягаємо на випадок дощу).

Годинники й інші металеві предмети під час занять мають бути зняті з тіла: годинники від біоенергетичної роботи намагнічуються і виходять з ладу, а вироби з металу створюють енергоперешкоди.

Про несумісність психоенергетичних тренувань, як і взагалі будь-якої серйозної духовної роботи, з харчуванням «забійною» (м’ясною, рибною) їжею ми вже говорили. Невиконання цього правила призводить до вибудови енергоструктур організму з грубих енергій.

Заняття цього етапу роботи краще проводити у груповому варіанті, причому зручніше в приміщенні, яке приблизно відповідає розмірові величини групи. Занадто велика зала несприятлива: у ній розсіюється загальногрупова енергія.

* * *

Перші серйозні відомості (з відомих нам) про роль і функціонування чакр і методи роботи з ними були представлені саме в публікаціях нашої Школи. Більш ранні фантазії щодо цього відомого в Росії автора Ауробіндо Гхоша зовсім беззмістовні і лише ввели багатьох читачів в оману на тлі дефіциту езотеричної літератури в «доперебудовній Росії», що мала місце.

Звернімося тепер до конкретної інформації про роботу на даному етапі духовного просування. Відзначу, що запропоновані вправи апробовані десятиліттями практики викладання дуже багатьом людям і зарекомендували себе оптимальною ефективністю.

“Хрест Будди”

Кожне заняття добре починати з емоційного налаштування і очищення енергетики навколишнього простору. Для цього існує прекрасний прийом, відомий під назвою «хрест Будди». Він виконується так:

Для цього краще всього сісти у так звану «позу учня»: сідаємо з прямою спиною на п’ятки, носки ніг назад, долоні рук на стегнах. Пошлемо хвилі своєї доброзичливості, любові з грудної клітки вперед у простір з формулою:

«Нехай будуть всі істоти мирними! Нехай будуть всі істоти спокійними! Нехай будуть всі істоти блаженними!»

Кожен із цих трьох станів спочатку створюємо в собі (в грудній клітці) і потім випромінюємо назовні вперед. Потім все повторюємо направо, назад, наліво, вгору і вниз.

Це — могутній прийом гармонізації і себе, і енергетики навколишнього простору, й істот, що перебувають у ньому.

Розминка

Особливо на перших заняттях дуже важливим елементом має стати фізична розминка, яка дозволяє не лише «збадьорити» енергетику тіла й скинути зайві мислительні домінанти, але й навчає концентрації свідомості в працюючих частинах тіла. Останнє знадобиться у майбутньому під час роботи з чакрами.

Встанемо. За рахунок руху ніг і тулуба розкачуємо розслаблену руку: вперед — назад, потім крутимо її — без напруження у м’язах. Лише за рахунок руху ніг і тулуба. Потім те саме — з другою рукою. Концентрація — у суглобах. Бачимо в них світло, що розгорається.

Напружуємо м’язи рук. Згинаємо і розгинаємо руки в ліктьових суглобах. Спостерігаємо, як з усього тіла до працюючих м’язів стікається світло.

Руки виносимо вперед. Швидко рухаємо розслабленими кистями. Напружуємо пальці. Згинаємо і розгинаємо їх. Рухаємо кистями рук у напружених м’язах передпліч і кистей. Скидаємо напруження, розслабляємо все тіло.

Нахиляємо в сторони і вперед-назад голову на розслабленій шиї. Покатаємо нею по колу. Покрутимо головою навколо вертикальної осі. Бачимо шийний відділ хребта як вісь з надітими на неї кульками хребців. По осі вверх спрямовуємо потік білого світла. Напружуємо шию. Таку ж само вправу повторюємо, коли напружена шия. По всьому її діаметру йде вгору потік білого світла. Скинули напругу, розслабили всі м’язи. Зміщуємо голову, що залишається вертикальною, в сторони і по колу відносно нерухомих плечей.

Піднімаємо руки над головою. Беремо одну руку другою за зап’ясток і тягнемо її через голову з нахилом убік: розтягуємо бокові м’язи тулуба.

Руки підняті вгору. Робимо нахили в сторони за рахунок грудного, а потім поперекового сегментів хребта. Напружуємо м’язи тулуба і, напружуючи м’язи, здійснюємо нахили і розвороти тіла. Тулуб наповнюється світлом. Скидаємо напругу. Розслаблюючи м’язи, робимо розвороти тіла навколо вертикальної осі з максимальним поворотом голови. Концентрація — в хребті.

Зміщуємо в сторони таз (без його нахилів), розслаблюючи м’язи і не згинаючи ніг. Концентрація — в хребті нижче пупка.

Піднімаємо одну ногу так, щоб стегно було паралельним до підлоги. Повертаємо ступню, неначе окреслюючи на підлозі носком ноги коло. Концентрація в гомілковостопному суглобі. Бачимо в ньому біле світло, що розгорається, відчуваємо тепло.

Крутимо гомілкою. Концентрація — у колінному суглобі.

Дуже розкачуємо гомілку з боку в бік. Коліно при цьому залишається на одному місці. Концентрація — в обох тазостегнових суглобах.

Малюємо коло прямою ногою, витягнутою вперед, потім убік, назад.

Те ж само — з другою ногою.

Релаксаційні асани

Після розминки відпочинемо в одній із наступних трьох поз (асан):

Перша — «половинна поза черепахи»:

Сядемо на п’ятки (носки ніг назад) і розсунемо коліна. Покладемо на підлогу лоба і витягнені вперед зі складеними долонями руки. Тіло і розум повністю розслабимо. Спостерігаємо за тим, як у міру поглиблення розслаблення все більше й більше провисає живіт. Це — дивовижно гарна вправа для зняття фізичної й розумової втоми. Виконувати її належить близько 10 хвилин.

Друга асана називається «поза крокодила». Її можна виконувати у двох варіантах:

Лягаємо на живіт. Ставимо лікті попереду, висунувши їх подалі, а голову кладемо підборіддям на долоні.

Другий варіант — лікті висунуті вперед. Передпліччя лежать одне на одному на підлозі, голова і верхня частина тулуба трохи піднята і утримується за рахунок статичної напруги м’язів спини.

В обох випадках відчуваємо себе щасливими крокодильчиками, які виповзли на піщану обмілину погрітися на сонечку. Сонечко прогріває наші спинки — і ми танемо в блаженстві його лагідного тепла, що пронизало наші тіла.

Пранаями

Біоенергетичне очищення слід виконувати зразу як у цілому організмі, так і у його частинах, що відповідають чакрам. Прийомів очищення — багато, і кожен з них дозволяє позбавитися від чергової порції енергетичного бруду. А це — ліквідація хвороб, покращення загального самопочуття, наближення до Кінцевої Мети.

Розучимо декілька загальних очищувальних вправ із серії пранаям.

Встанемо. Ледь нахилимося праворуч так, щоб права рука розслаблено звисала, не торкаючись тіла. Добре відчуємо її від плечового суглоба до кисті. Уявимо, що в грудній клітці роздувається і спускається при кожному диханні камера насоса, до якої повітря-світло подається через руку-шланг. Особливу увагу — видихові. Досягнемо чіткості відчуттів. «Шланг» має бути діаметром з усю руку, і ніщо не мусить перешкоджати рухові по ньому повітря-світла.

Ту ж вправу проробимо з другою рукою, потім з кожною ногою. До кожної ноги «шланг» від грудної клітки йде по відповідній стороні тіла.

Під кожною ногою розмістимо по образові великих бочок. Одна з них порожня, друга — наповнена білим рідким світлом. Торкаємося ногою-шлангом цього світла і перекачуємо його через тіло-насос в другу бочку. З кожним вдихом внутрішня камера насоса всередині тулуба розширюється, втягуючи світло з повної посудини через ногу. З кожним видихом камера стискається, світло виливається через другу ногу в порожню бочку. Так промиваємо все тіло всередині.

Коли бочка із світлом випорожниться — наповнимо її світлом знову, а другу бочку перевернемо у вогонь (образ величезного вогнища) — щоб увесь бруд, що вилився, згорів. Розгорнемо тіло над бочками — і повторимо вправу з другою половиною тіла.

Потім робимо все те ж саме, ставляючи бочки під руки.

Досягаємо таким чином повного заповнення тіла яскравим білим світлом.

Після пранаям потрібно відпочити в одній з релаксаційних поз.

Психофізичні вправи

Після цього освоїмо чотири психофізичні вправи. Вони називаються так. Оскільки їхній психічний компонент накладається на фізичний рух, причому останнє допомагає оволодінню першим. Ідея розробки таких вправ була закладена містиком ХХ-го сторіччя Пітером Доновим, продовжена Омрамом Айванховим, а потім — нами.

Перша з них називається «Пробудження». Людина просинається після довгого сну самоізоляції від гармонії, краси, любові зовнішнього світу. (Стоячи піднімаємо руки вгору і потягуємося — як після сну). Впускаємо в себе все чисте, світле, що є поза нами. Відчуваємо, як зверху проливається цілий водоспад дивовижно прозорих, світлих, витончених емоцій, ранкової свіжості. Наповнюємося ранковою свіжістю! Наповнюємося цими хвилями, переповнюючи ними себе! (Руки опускаються до плечей, допомагаючи цьому заповненню, потім знову піднімаються і опускаються, і так декілька разів). Досягаємо максимально витонченого емоційного стану.

Друга вправа — «Віддавання». Руки широким жестом розходяться від грудей вперед і в сторони: те, що ми отримали, ми мусимо віддати іншим людям: мірилом духовності людини є її здатність віддавати. Та й щоб наповнити посудину чистою водою, її спочатку потрібно опорожнити. Застійна вода стає тухлою. Хто не опорожняє себе, віддаючи те, що має, той не обновлюється, не зростає духовно сам. Повторюємо вправу ще і ще, розливаючи, віддаючи щедро, задарма, без бажання отримати винагороду, все добре, що накопичили самі. Посилаємо далеко вперед найтонші сильні хвилі струмуючої свіжої і чистої любові, відчуваємо, як груди розпирає від густої енергії любові, що прибуває ззаду. В грудній клітці розкривається квітка, що випромінює ніжний аромат. Посилаємо ці світлі вібрації вперед. Це — духмяні пахощі самої любові!

Третя вправа — «Примирення». Піднімаємо праву руку над головою. Сконцентруємося в долоні і просторі, що безпосередньо її оточує. Плавно опускаючи руку перед собою, малюємо нею в просторі синусоїду з напівперіодом близько 30 сантиметрів. Долоню направляємо ребром вперед за ходом її руху. Відчуваємо простір, в якому рухається рука, — як енергетичне поле, якому задаємо нову характеристику: мир, гармонію, спокій. «Продовжуємо» руку вдалину. (Уявляємо собі різноманітні варіанти руху танцю: різкі, швидкі, вайлуваті, чи ж навпаки — м’які, плавні, витончені. Кожен такий вид танцю відповідним чином налаштовує і глядача, і виконавця). І цей простий та могутній жест, що символізує гармонію, — у міру оволодіння вправою (його потрібно добре відчути) — буде ефективно допомагати кожному у будь-якій ситуації, навіть якщо його виконувати, не супроводжуючи рухами тіла.

Четверта вправа — «Залізання». Піднімаємо руки вгору долонями назовні і будемо опускати їх раз по раз через сторони, роблячи гребки. З кожним таким рухом ми неначе вилуплюємося з чергової грубої оболонки, стаючи все світлішими, чистішими, піднімаємося все ближче до джерела світла — сонця… Ось воно вже близько, ось ще декілька гребків — і ми досягаємо його… Запливаємо у простір найчистішого і найвитонченішого світла, насолоджуємося перебуванням у ньому… Спускаємося знову на землю. Але тепер вже з сонцем у своїх грудях. Ось опустилися… І світимо на всіх людей і на все живе з грудей сонячним світлом!

“Шавасана”

Всі заняття з чакрами і меридіанами потрібно завершувати релаксаційною вправою, що називається «шавасаною». Вона дозволяє відпочити від біоенергетичної роботи, яка може викликати велику втому, і ліквідувати ще неліквідовані біоенергетичні дефекти.

«Шавасана» — це розслаблення тіла і розуму у положенні лежачи на спині.

Ляжемо на спину. Переконаємося, що лежати зручно. Ніщо не повинне відволікати. Розслаблюємо тіло, починаючи з пальців ніг. Уявляємо перпендикулярну до осі тіла площину — як скляну стіну — і проводимо її крізь тіло від пальців ніг до голови; позаду площини не лишається ніякої напруги. Втрачається будь-яке відчуття тих частин тіла, які лишилися позаду. Відчужуємо їх, промовляючи подумки: «Це — не моє! Це — не моє!…». Якщо десь на вже пройденій площиною ділянці відчуття поновлюється — пройдемо по ньому ще раз. Коли площина пройде крізь голову, можуть виникнути наступні стани:

Перший стан: самоусвідомлення зникне. Ми неначе провалюємося у глибокий сон, але це не сон. Самоусвідомлення повертається зазвичай через 18-20 хвилин. Відчуваємо, що повністю відпочили, немов після довгого глибокого сну. Стан — блаженний. Не будемо різко підніматися, насолодимося ним.

Другий стан: самоусвідомлення зберігається, але настає повний спокій. Можна проглянути свій організм «внутрішнім поглядом». Увійдемо ним знизу у простір всередині тіла. Бачимо світлі і темні ділянки. Сірий і чорний кольори — порушення на одному з енергетичних планів, що відповідають активним або поки що прихованим стадіям захворювань. Постараємося неначе граблями зібрати все темне в купи і викинути вниз за межі тіла.

В стані шавасани також можуть виникнути мимовільні повні виходи з матеріальної оболонки: раптом відчуємо себе у звичному ликові, але в неприродному положенні, наприклад, у позі зависання над підлогою, у позі стояння на голові тощо.

Хвилюватися не варто: достатньо захотіти повернутися в тіло, відчути його — і ми вже відчуємо себе в ньому. Але і заохочувати в собі такі виходи у жодному разі не можна: це — виходи поки що у грубу просторову мірність — так званий «астральний план». Варто ж навчитися виходити одразу у вищі просторові мірності; а засоби для цього — інші.

Навчати шавасані дітей до 12 років заборонено: відчувши себе за межами тіла, вони не завжди бажають повертатися в нього.

* * *

Всі наведені вправи слід практикувати систематично: за одне заняття повного ефекту від них отримати неможливо.

“Латихан”. Хрещення Святим Духом

На одному з наступних занять, коли попередній матеріал буде закріплено, можна ввести вправу «латихан».

Термін «латихан» було введено на початку нашого століття суфієм Бапаком Мухаммадом Субухом [61], який позначив так один із способів спілкування зі Святим Духом.

Субух об’їздив, у тім числі, низку країн Європи, де навчав цьому методові католицьких монахів і зцілював ними велику кількість різних хворих, зокрема, ракових.

Цей прийом полягає в тому, щоб, звернувшись до Святого Духу за допомогою, попросити Його сконцентруватися у мене над головою (відчуємо Його там), а потім — «пролитися» крізь все моє тіло зверху вниз, як через порожню оболонку, як крізь прозорий скляний циліндр. Це й буде справжнім хрещенням Святим Духом.

Так відбувається зцілення тіла.

Віддавшись Потокові, що проходить крізь тіло, тіло починає танцювати, виконувати якісь інші плавні й гармонійні рухи… Таке явище є одним з варіантів лайя-йоги — сукупності методів «розчинення» себе у Божественних Потоках і статичних станах Божественної Свідомості.

Насправді це — дуже просто, якщо ми справді віримо, любимо Його і готові віддати себе Йому. А Святий Дух же завжди перебуває морем Світла, у тому числі над нашими тілами, спостерігає, любить, навчає і… чекає, коли ми звернемо, нарешті, на Нього з любов’ю свою увагу і попросимо допомогти…

Якщо ми добре підготували себе всім попереднім матеріалом, включаючи вправу «Пробудження», — то це вийде одразу. Якщо ні — то спробуємо відчути себе медитативно… в раю, під райським водоспадом. У світлі ніжного сонця, в духмяних пахощах квітів, серед співу птахів… Водоспад райської блаженної вологи проливається крізь тіла, відмиваючи душі, роблячи нас гідними раю…

Для того, щоб «пішов» лайя-танець (танець «розчинення»), який веде Святий Дух, потрібно стати на носочки, а руки підняти вгору; одяг має бути легким і вільним — щоб його не відчувати…

Після танцю потрібно відпочити в релаксаційній позі.

Очищення чакр. Розкриття духовного серця

Услід засвоєнню сказаного можна приступити до очищення і приведення в порядок чакр.

Стан чакр тісно взаємопов’язаний з тими органами, які розташовані у відповідних до кожної чакри ділянках тіла…

Чакри беруть участь в енергозабезпеченні цих органів, а захворювання органів негативно позначаються на стані чакр.

Наприклад, у «сфері відповідальності»:

— анахати — виявляються серце і легені, також руки та молочні залози,

— маніпури — у тому числі, шлунок і низка інших структур травної системи,

— свадхістани — у тому числі, статеві органи і сечовий міхур, а також ноги,

— сахасрари — півкулі переднього мозку,

— аджні — вся решта головного мозку, а також очі, вуха, ніс і носоглотка,

— вішудхи — у тому числі, уся шия, щитовидна залоза, також обидві щелепи з їхнім зубним апаратом. (Межа між «сферами впливу» аджні і вішудхи проходить по піднебінню).

* * *

Почнемо роботу з чакрами. Існують певні поєднання звуків (різновид мантр), спів яких сприяє, завдяки виникненню резонансних вібрацій, розвиткові чакр. Мантри також допоможуть досягти чіткого відчуття своїх чакр. Ці мантри такі:

для сахасрари — ам,

для аджні — вом,

для вішудхи — хам,

для анахати — ям,

для маніпури — рам,

для свадхістани — вам,

для муладхари — лам.

Будемо хором, протяжно, ніжно, на високих звукових частотах (орієнтуючись по висоті на жіночі голоси) неголосно співати мантри з одночасною концентрацією у відповідних чакрах. Переходячи із чакри в чакру, заходимо в них ззаду, зі спини чи з потилиці, неначе проникаючи у вічка або ніші.

Повторимо декілька разів весь цикл мантр. Досягнемо чіткого відчуття вібрації в усіх чакрах.

Обов’язково будемо практикувати цю вправу щодня. За відсутності можливості співати чакри вголос — співайте їх про себе, але тільки після чіткого оволодіння співом уголос.

Роботі з анахатою і зараз, і надалі будемо приділяти максимальну увагу — і вже лише від цього наше життя стане світлішим і радіснішим.

Якщо не оволодіти дуже витонченим і ніжним співом для чакр — далі нічого не вийде. Особливо часто такі труднощі трапляються у чоловіків, які не відчувають витонченості. Їм може допомогти наступний прийом. Візьмемо в рот ковток води і пополощемо ним горло — так, щоб було чути булькотіння. Продовжуючи, опускаємо ковток все глибше в горло, звук при цьому стає вищим. Нехай він стане якомога вищим. Ось від цих нот і потрібно співати мантри для чакр.

Засвоїмо ще один прийом для прочищення і розвитку чакр. Створимо позаду анахати образ білої об’ємної фігури, що світиться, утвореної чотирма трикутниками, сторони яких з’єднані. Вона називається тетраедром. Вводимо її ззаду в кожну з чакр почергово — одним кутом уперед (крім сахасрари і муладхари) — і швидко крутимо навколо горизонтальної осі, що проходить ззаду наперед, і спрямована проти годинникової стрілки, якщо дивитися ззаду. Для двох крайніх чакр обертання тетраедра потрібно здійснювати навколо вертикальної осі, причому для сахасрари — одним кутом вверх, а для муладхари — вниз. Напрямок обертання для останніх випадків — проти годинникової стрілки, якщо дивитися з тіла. Виконання вправи полегшується, якщо поєднувати його з неначе «вдуванням» в чакри відповідної їм мантри.

Усі розглянуті вправи з чакрами (а потім і з меридіанами) зручно проводити саме стоячи.

Але існує одна достатньо проста вправа з духовним серцем, яку може спробувати кожен — без яких-небудь умов. Відчуємо свою голову переміщеною у грудну клітку. Відчуємо ніс, лоб, губи. Поворушимо губами. Щоб голова не «випливала» на своє попереднє місце, відчуємо на ній капелюх. Потім — найголовніше: потрібно відкрити очі, «покліпати» віями… І тепер будемо навчатися дивитися на зовнішній світ з грудей. Він відчуватиметься тепер зовсім інакше: не жорстким і ворожим а тонким, ніжним, що відгукується на емоції любові.

Оце і є розкриття духовного серця.

Як бачимо, це робиться досить просто. Було б тільки бажання!

Надалі потрібно буде навчитися дивитися з анахати не лише вперед, а й назад.

Вправи з чакрами і всі наступні медитативні тренування потрібно проводити з відкритими очиіма. (Можете самостійно вивчити — чому?)

* * *

Міцно закріпивши все вже пройдене, потрібно буде тепер освоїти все те ж — для усієї із решти чакр. («Вікна» двох крайніх чакр спрямовані відповідно вгору і вниз. Але крізь них можна дивитися також уперед і назад).

Назад потрібно навчитися дивитися не тільки заради розвитку чакр, але й тому, що, дивлячись уперед, ми привчили себе бачити світ матеріальних об’єктів, позаду ж — чисті і витончені зони із Свідомістю, що перебуває в них.

І більше того, цією вправою ми зараз готуємося до того часу, коли будемо цілком усвідомлено виходити за межі тіла. І це також належить учитися робити спочатку саме назад — назад з анахати.

Виходи з тіла

Дуже багато містиків з різних країн і культур «ловляться» на тому, що вчаться виходити з тіла вперед або вгору, причому зовсім не з анахати. І вони потрапляють у той чи інший прошарок (залежно від свого статусу за шкалою витонченості-грубості) «астрального плану» — найближчого до матеріального світу, достатньо щільного енергетичного шару. З «астрального плану» добре видно світ матерії, видно людей, їхні думки. З’являється можливість за ними «підглядати», жартувати над ними, впливати на них… Це виявляється цікавим, захоплює…

Але, коли помирає власне тіло, така людина так і лишається серед матеріальних предметів. До Бога вона не наблизилася, втілення минуло даремно.

Якщо ж ми здійснили необхідні перетворення зі своїми основними меридіанами, і особливо з читрині (Брахманаді) — однією з найвитонченіших структур організму — то ми одразу «випадаємо», проходячи крізь неї, до Святого Духу. І там ми бачимо Його як Світло-Любов, відчуваємо Його як Ніжність. Там ми вчимося зливатися з Ним, бути Ним.

… Невже ж ця перспектива, що досягається настільки легко, не спонукає відмовитися від своїх старих догм і від пороків? І поринути «всім серцем, всією душею, всім розумінням своїм і всією силою своєю» — назустріч Обіймам Бога?

Розвиток чакр. Дань-тяни

А поки можемо потренуватися, як заповнювати і «роздувати» чакри — образом чистого, сяючого і виблискуючого білого світла, що «вдувається» в кожну чакру з образу шланга, який виходить з потужного насоса.

Образи, створені нами в тонких зонах, справді стають там, у них, реальністю. За їхньою допомогою можна не лише прочищати свої енергоструктури, але і зцілювати інших людей, видаляючи темні плями хвороб, здійснюючи навіть «хірургічні операції» образами хірургічних інструментів.

З цього етапу роботи ми цілком можемо стати добрими цілителями.

Цілительство — це один з варіантів дарування людям своєї любові. Тому, коли ми зцілюємо, — до нас на допомогу з радістю приходить Святий Дух, особливо якщо ми просимо Його про це!

Володіючи вже відповідними навичками взаємодії з Ним, Він, за нашим проханням, проходить під час цілительських сеансів крізь чакри цілителя, сприяючи, до речі, їхньому подальшому розвиткові й витонченості. (Детальніше про цілительство див. [9]).

* * *

Освоїмо новий варіант вправи з тетраедром:

1. Розкручуємо образ тетраедра позаду чакри, як свердло бормашини.

2. Вводимо його в чакру, як в дупло гнилого зуба. Летить бруд, ми можемо змивати його під «душем».

3. Збільшуємо розміри тетраедра, і за рахунок цього розширюємо чакру.

Опрацювавши таким чином усі чакри, «приймаємо душ» і потім виконуємо шавасану.

… Наступний прийом роботи з чакрами може бути такий: забираємося ззаду в кожну з них по черзі, починаючи з анахати, відчуваємо там себе цілком, як в печері, заповненій світлом, і, упершись руками, відсуваємо кожну зі стінок чакри в нескінченність…

Ще одна прекрасна вправа: відчуємо себе запаленою потужною електричною лампочкою величиною з тіло; вольфрамова нитка перебуває в анахаті. Освітлюємо собою з анахати навколишній простір.

Надалі образ нитки лампочки, яка горить, будемо переносити в кожну з решти чакр, «пропалюючи» нею руки, ноги і всі ті місця тіла, де виникають нездужання. Так ми «випалюємо» з тіла грубі енергії, очищуємо, висвітлюємо, зцілюємо себе, привчаємо себе бути світлом. Адже і «Бог є Світло, і немає в Ньому жодної темряви» (1 Іоанн 1:5). Так ми — поступово — починаємо наближати себе до стану Бога.

* * *

Розвинені чакри об’єднуються у функціональні групи, що китайською називаються дань-тянами.

Верхній дань-тян — це комплекс трьох верхніх чакр, середній представлений анахатою, нижній — трьома нижніми чакрами.

З трьох дань-тянів головний — середній, оскільки саме за рахунок нього ми можемо перетворити себе в Любов і влитися в Творця. Решта два — допоміжні. Верхній допомагає розвиткові середнього своєю інтелектуальною функцією та функцією естетичної оцінки. А нижній забезпечує розвиток середнього — своєю енергією, будучи головним силовим центром організму.

Усі дань-тяни (як і всі чакри) мають бути розвинені гармонійно. Хоча у тренуваннях завжди належить віддавати пріоритет середньому дань-тяну.

Головна функція людського організму перед Богом — це Любов. Але вона не може стати повноцінною без інтелектуального, етичного і силового забезпечень. Тому на духовному Шляху розвиткові кожної з цих функцій має надаватися відповідна увага. При цьому важливо завжди пам’ятати про необхідність твердо триматися лінії якомога більшого витончення свідомості: зриви в огрубіння означають крах усіх зусиль і, у кращому разі, зупинку в розвиткові, а то і повний провал.

Правильний розвиток нижнього дань-тяна (що позначається також терміном «хара»), як і решта дань-тянів, оптимально досягається на особливих «місцях сили» через спеціальні медитативні прийоми. Один із секретів тут полягає у воскресінні функцій «ембріональних» меридіанів, які поєднували пуповину енергосистеми плоду та матері. Саме після їхнього «воскресіння» до життя хара починає функціонувати як єдиний комплекс, єдиний «силовий» центр.

Робота з меридіанами. Сушумна, читрині, жень-мо, “мікрокосмічна орбіта”, серединний меридіан

Після освоєння всіх наведених вище вправ буде доречним привести до належного стану основні меридіани тіла.

Все тіло людини, як і тіла тварин і навіть рослин, пронизане великою кількістю невидимих для звичайного зору каналів, що проводять по організму енергії різного ступеня витонченості. Ці канали, що називаються меридіанами (або наді), були відкриті і використовувалися у давній китайській медицині (чжень-цзю-терапія).

Меридіани проявляються, у тім числі, і за підвищеної — порівняно з дотичними тканинами тіла — електропровідності (але потрібно пам’ятати, що електричний струм, навіть найслабкіший, для них неадекватний, і методи точкової електродіагностики і електропунктури можуть застосовуватися лише у виняткових випадках).

Меридіани можуть побачити ті люди, які досягли розширення діапазону свого сприйняття через системи тренувань, подібних з нашою.

Внаслідок запальних процесів у тканинах тіла, забруднюючого харчування або зовнішніх несприятливих енергетичних впливів меридіани можуть втрачати свою провідність. Тоді можуть розпочатися тривалі захворювання тих органів, які позбавилися адекватного енергозабезпечення. Такі захворювання зазвичай не піддаються повному медикаментозному виліковуванню. Ось у цих випадках і виявляються ефективними методи голкотерапії і схожі лікувальні прийоми: лазерний, вібраційний та інші впливи з допомогою «біологічно активних точок» покривів тіла. При цьому відбувається відновлення провідності меридіанів за рахунок енергопотоків, що по них посилаються.

Проте набагато ефективніше — чистити меридіани самостійно: за допомогою методів, що описуються у цій книзі.

Поговоримо тепер про декілька меридіанів, які можуть бути успішно використані у практиці психічної саморегуляції.

Всі чакри з’єднані декількома крупними меридіанами, що проходять по хребту, а також уздовж передньої стінки тіла і по його середині.

По хребту від муладхари до сахасрари проходить широкий канал, який називають сушумною (по-китайськи, ту-мо або ду-мо). Одна з його функцій полягає в розподілі за чакрами енергії, що надходить з їжі. У межах сушумни, в її задній ділянці, відособлюється значно вужчий канал (діаметром близько 2 см) — ваджріні, по якому до других чакр проходить із свадхистани її енергія — удана.

Третій із каналів хребта — читрині (Брахманаді) — пролягає позаду сушумни. Він починається від задньої частини сахасрари, проходить вниз під потиличною кісткою, опускається по задній частині хребта, співпадаючи з остистими відростками хребців, і шкірі.

Читрині — винятково важлива структура. Вона буде слугувати нам еталоном найвитонченішого стану. По ньому ми будемо налаштовувати свою емоційну сферу.

За «шкалою воднів» Г.І.Гурджієва [54], стан читрині оцінюється як Н-3. Це є рівень витонченості Святого Духу. Навчившись концентруватися в читрині, можна через цей канал легко «пірнати» свідомістю в зони Святого Духу, безпосередньо спілкуватися, обійматися, а потім і зливатися з Ним там.

Ось так релігійні істини з абстракцій стають реальністю.

Система чакр також комутується переднім каналом (жень-мо). Він починається від верхнього кінця сушумни, огинає сахасрару з боків двома гілками, які поєднуються в ділянці лоба, потім, знову розділившись на декілька каналиків, опускаються по обличчю і об’єднуються в ділянці вішудхи. Ще одна гілка каналу опускається крізь середину голови, через ньобо виходить до підборіддя і на шиї приєднується до других відгалужень. Потім канал широкою стрічкою опускається по передньому бокові тіла, проходить через лобкову кістку і спрямовується до куприка.

Особливу увагу звертатимемо на верхню частину каналу, яка поєднує у функціональний блок чотири чакри так званого «емоційного центру» [54]: анахату, вішудху, маніпуру і аджню.

У цьому комплексі провідну роль відіграють, звичайно, анахата і вішудха. Від маніпури певною мірою залежить інтенсивність емоцій, а через аджню здійснюється, у тому числі, взаємодія з гіпоталамо-гіпофізарним комплексом, який відіграє важливу роль в координації — через ендокринну систему — емоційних і поведінкових реакцій цілого організму.

Лише ті, хто має розвинений передній канал і вміє ним користуватися, — відчули по-справжньому високі позитивні емоції від спілкування з іншими людьми, з природою. Однак таких людей надзвичайно мало: їх — одиниці з тисяч. Передній канал дуже рідко виявляється розвиненим без спеціальних зусиль.

Система хребтових і переднього меридіанів називається, за китайською традицією, «мікрокосмічною орбітою»*. Циркуляцією по «мікрокосмічній орбіті» здійснюється один з етапів перетворення енергій в організмі. Його мета — створення й накопичення в організмі «золотого еліксиру» — так у древній алхімії називали найвитонченішу енергію, яку отримували шляхом перетворень.

Виконання вправ з «мікрокосмічною орбітою» дає потужний позитивний емоційний ефект.

Система чакр комутується також іще одним меридіаном — серединним. Цей широкий меридіан поєднує розвинуті чакри. Проходячи вертикально по середині тіла, він формується одночасно з розвитком чакр: у людей з нерозвиненими чакрами він не простежується. Ширина каналу приблизно відповідає діаметрові чакр. Це — також дуже важлива енергоструктура організму.

* * *

Почнемо із сушумни. Її найпростіше прочистити за великим рахунком способом «йоржа» для миття пляшок. Для цього відходимо від тіла із анахати назад, стаємо трохи більшими за нього, потім двома руками починаємо «драяти» сушумну цим «йоржом». Важлива деталь тут така: потрібно прочистити також і прохід із сушумни в муладхару, а він продовжується не по прямій лінії вниз від куприка, а вниз-вперед.

А потім — серединний меридіан. Роботу з ним зручно проводити на спеціальних місцях сили, що сприяють входові свідомості нижче тіла. Але зрозуміло, що до цього моменту свідомість практикуючого має бути уже розвиненою попередніми вправами до того ступеня, аби перебувати у стані відходити під тіло, причому не втрачаючи тонкого стану.

Увійшовши знизу в серединний меридіан, потрібно «вимити» його стінки, наприклад, способом мокрої ганчірки з мильною піною або будь-якими іншими придатними прийомами.

Потім досить важливо очистити перегородку між сушумною і серединним меридіаном. Для цього потрібно перебувати одночасно в обох меридіанах, зайшовши в сушумну зверху. А в серединний меридіан — знизу. Тоді стає видно перегородку між ними і можливі темні плями на ній. Усунення цих плям дає черговий етап зцілення тіла.

Коли прочищено меридіан сушумна, можна почати роботу з «мікрокосмічною орбітою». Для цього ми заходимо ззаду в дві нижні чакри, їхню енергію піднімаємо по сушумні, «перекидаємо» по меридіанах через голову і опускаємо по передньому меридіану назад до нижніх чакр. Повторюємо вправу декілька разів. При цьому грубі енергії, у тому числі, ті, які викликали хвороби, трасформуються в тонкі у меридіані жень-мо.

Після перших вправ з «мікрокосмічною орбітою» потрібно обов’язково проводити глибоку релаксацію в «шавасані».

У подальшому можна буде навчитися робити навмисне викривлення траєкторії руху енергії по «мікрокосмічній орбіті» — так, щоб її потік захоплював хворі місця (якщо вони ще лишилися). Це сприяє їхньому зціленню.

Ми починали крутити енергію по «орбіті» з долученням меридіана сушумни. Однак надалі те ж саме потрібно навчитися робити і по читрині, і по енергетичному «кокону», що оточує тіло. Все це дає нові етапи оздоровлення організму і витончення свідомості. В нашій практиці все це легко робиться на відповідних місцях сили — зонах, що мають позитивну енергетичну значимість для людини. Пошукайте їх у себе — можливо, й знайдете.

На закінчення глави зазначу, що нині існують необґрунтовані методики китайського ци-гун, завезені в Європу, за якими намагаються працювати з «мікрокосмічною орбітою» без попереднього ретельного пропрацювання чакр та меридіанів. В таких випадках уся робота виконується лише на рівні образних уявлень. Очищувальний, зцілюючий і витончуючий ефекти при цьому не досягаються.

“Кокон”

Згадані вище енергетичні «кокони» оточують тіла всіх живих втілених істот. (Їх називають ще «ефірними тілами». Але потрібно враховувати, що значення останнього терміну «розмите»: ним же деякі автори можуть позначати й інші структури і стани, коли просто не знають, як їх назвати.)

«Кокони» утворюються біополями всіх клітин тіла, які підсумовуються. Вони бувають багатошаровими, тобто, можуть мати декілька шарів енергій різної щільності, які по-різному відстають від тіла.

«Кокони» здорових людей яйцеподібної форми. Але напроти хворих місць їхні межі можуть мати випуклості або западини, що відповідає підвищенню або зниженню біоенергетичної активності клітин уражених частин тіла. Це має значення в екстрасенсорній діагностиці і може визначатися методом промацування меж «коконів» долонею руки. Проте бажано навчитися і бачити «кокони».

Побачити з допомогою яснобачення власний «кокон», а потім і «кокони» інших людей — найпростіше за все, якщо використовувати наступний прийом. Потрібно опустити концентрацію свідомості («точку збирання», кажучи мовою Хуана Матуса), в зону приблизно в 50 см позаду своїх п’яток. Звідти можна дивитися у простір «кокона» зсередини і почати його очищення.

Очищування «кокона» — це також важливий цілительський прийом, адже хвороботворні енергії можуть локалізуватися не у тілі, а саме в «коконі».

“Міхурі сприйняття”

Завершує даний етап роботи знання про те, що «кокони» складаються з двох нерівних частин, названі Хуаном Матусом [10] «міхурами сприйняття». Така назва походить від подібності з плавальними міхурами деяких риб.

«Кокон» ділиться на два «міхури сприйняття» на рівні ключиць. Верхній «міхур» охоплює голову та шию, нижній — решту тіла.

Кажучи інакше, верхній «міхур» уміщує в себе верхній дань-тян, а нижній — решту дань-тянів та ноги.

Верхній міхур «має» велику значимість у взаємодіях з матеріальним світом, а нижній — з нематеріальним. Практик сприймає їх роздільно: або світ матерії — або інші зони.

Кількісне зростання свідомості і медитативна робота здійснюються, насамперед, саме за рахунок нижнього «міхура сприйняття».

Його головною частиною є саме середній дань-тян, витончуючись у якому і розширюючись із якого, ми і наближаємося до Досконалості. Я підкреслюю це не перший раз саме тому, що це — найпринциповіша основа всієї психоенергетичної роботи, а відходи від цього головного русла призводять до довгих блукань і даремної трати настільки дорогого для нас часу буття в тілах на Землі.

Гармонійна розвиненість другого за важливістю компонента нижнього «міхура сприйняття» — нижнього дань-тяна (хара) — також є необхідною для медитативних досягнень. Проте сподівання саме на неї як основу духовного зростання, що характерне, зокрема, для багатьох шкіл, де освоюють бойові мистецтва, є грубою помилкою.

Енергетика тіла також може розглядатися як розділена на 4 повздовжніх сегменти. Але до цієї теми має смисл звертатися лише на значно пізніших етапах духовного просування.

* * *

Такі вправи не лише змінюють саму людину у потрібному напрямку, але також змінюється ставлення до неї інших людей. Адже з нею стає приємно спілкуватися, просто бути поряд. Люди починають йти до неї за духовними порадами. Таких перетворень навколо мене відбулося безліч.

… Зараз у пам’яті спливло два смішних випадки.

Якось після проведеного заняття підходить учениця і скаржиться: мовляв, Ви гарно говорите, але як мені бути з моїм сусідом по комуналці: злий, ми з ним уже багато років не розмовляємо і не вітаємося! Я їй відповідаю: так ось, сьогодні ж увечері починайте лити на нього свою любов — прямо крізь стіну — за формулою «Хреста Будди». На наступному занятті вона розповідає: зробила, як Ви сказали, а вранці зустрілася з сусідом на кухні, а він посміхається до мене й каже: «І чого ми з тобою не вітаємося стільки років? Давай, будемо вітатися!».

І другий випадок. Молода жінка приходить на чергове заняття в сльозах. Запитую: що сталося? Розповідає: щойно була на пляжі, загоряла і виконувала «Хрест Будди», раптом підходить дитина й каже: «Тітонько, ти он туди не ходи, там — змія!». «Так чого ж ти ревеш?» — запитую. «Так до мене за всі мої тридцять років дитина вперше сама, з власної волі підійшла!»

Реалізація функції духовного серця — це перший серйозний крок людини у напрямку Бога. Це може стати для неї початком великого Прямого Шляху до повної духовної Самореалізації, до Досконалості, до злиття з Богом в аспекті Первинної Свідомості, Творця.

Всі вправи з чакрами, як і наступні медитативні тренування, найбільш зручно проводити саме стоячи, а іноді і під час ходьби.

Розвиток сили у витонченості (правильна “кристалізація” свідомості)

Мало хто з практикуючих може одразу після продовження описаних курсів занять почати освоєння методів наступного — вищого — ступеня духовного сходження. Йти настільки швидко можуть лише ті, які уже освоїли ці ступені у минулих втіленнях і зараз лише повторюють пройдене раніше. Решті ж належить зробити зупинку для закріплення напрацьованих станів.

Але це не означає заклик до неробства. Ні: потрібно читати. Роздумувати, обговорювати, прагнути допомагати іншим, все більше «прислухатися» до оцінки Богом того, що я роблю… Необхідно глибше входити в гармонію з природою, особливо рано-вранці. Добре навчитися розпізнавати і знати кращих співаків серед птахів, вміти співналаштовуватися з їхньою витонченістю. Серед них — співочі і чорні дрозди, шпаки, славки-чорноголовки і садові славки, зорянки, жайворонки, великі кроншнепи, вальдшнепи, тетеруки, бекаси…

Можуть практикуватися і спеціальні естетичні заняття з застосуванням аналізу творів різноманітних образотворчих жанрів мистецтва і з творчістю тих, хто ними займається.

А напрацювання «сили у витонченості» (або, в термінології Гурджієва [54], «кристалізація» свідомості — за аналогією з ростом кристалу) на даному етапі краще всього досягається за допомогою медитації на спеціальних «місцях сили», «моржування» і «медитативний біг». З інших способів «кристалізації» можна згадати також особливі вправи з «атлетичної гімнастики» і варіанти суфійського «кружляння»: і те, й інше — саме на тлі спеціальних медитацій, але про це на сторінках книги писати недоцільно.

Дуже важливо підкреслити, що правильна «кристалізація» здійснюється саме за рахунок росту енергії свідомості, що розміщується в духовному серці. А вона може проходити успішно лише за справності й достатньої розвиненості структур усіх дань-тянів, у тому числі, нижнього.

Правильною є лише та «кристалізація», яка здійснюється свідомістю, що зростає у найбільш витончених зонах: так ми вирощуємо у собі Божественність. Груба ж «кристалізація» людей, які живляться тілами тварин, які живуть у грубих емоціях, не мають правильного духовного устремління — вона може формувати з них дияволів. Причому одні й ті ж психоенергетичні вправи дадуть або перший, або другий ефекти — у залежності від внутрішнього стану практикуючого.

Ось чому, зокрема, настільки небезпечно давати секрети сокровенних езотеричних знань тим, хто не готовий до їхнього правильного використання.

“Моржування”

Одним з прекрасних методів не тільки загартування (у загальноприйнятому значенні), але і підвищення енергетичної потужності організму є «моржування», тобто, купання у крижаній воді.

Було підраховано, що частота застудних захворювань під час «моржування» знижується в 60 (!) разів, незастудних — в 30 разів. «Моржування» як лікувальний прийом виліковує від багатьох хвороб, включаючи радикуліти, гіпертонію, гіпотонію, туберкульоз легень, цукровий діабет, хронічні шлунково-кишкові захворювання, запальні явища у статевих органах, порушення менструальних циклів, шкіряні захворювання тощо. [23,29]

Починати купатися у холодній воді не обов’язково з осені, як іноді вважають: цим можна зайнятися хоч у найсильніші морози. Але перед початком бажано освоїти розглянуті прийоми психічної саморегуляції. У такому випадку «моржування» сприятиме закріпленню навичок перебування в найтонших психічних станах.

При цьому вихід на мороз у роздягненому вигляді і занурення у крижану воду стає не лише вольовим актом, але і дозованим, керованим експериментом над собою по збереженню найтонших станів в умовно несприятливому зовнішньому середовищі. Корисно при цьому максимально розтотожнитися з відчуттями тіла і лише спостерігати за ним з глибини тонких планів оточуючого простору.

За «холодного удару» організм відповідає енергетичним стресом, який може супроводжуватися позитивним чи негативним емоційним забарвленням — залежно від першопочаткового налаштування і від здатності до психічної саморегуляції. Енергетична система організму різко підвищує свою активність. Запускається інтенсивне теплоутворення. Психічне налаштування і розтотожнення з відчуттями тіла дозволяють не відчувати холод у повітрі та воді навіть за сильного морозу. Після перебування у крижаній воді холод деякий час також не відчувається, а за несильного морозу навіть настає відчуття лихоманки за рахунок триваючого випрацювання організмом великої кількості тепла. Але через 10-20 хвилин настає виснаження ресурсів організму і з’являються озноб і тремтіння. У міру тренування інтенсивність таких проявів знижується. Зігріватися в такі моменти можна з допомогою активного руху, у теплому приміщенні, біля вогнища. Ось ці стреси і спустошення енергетичної системи організму тренують її, підвищуючи мобільність і нарощуючи її енергоємність.

Купатися потрібно обов’язково з головою. Увійшовши у воду, потрібно зразу зануритися повністю, потім почекати, поки заспокоїться дихання, а тоді знову занурити голову із затримкою дихання. Саме в цей час можна спостерігати, як з тіла вилітають згустки темних енергій, що веде до зцілення.

Одним з найвідоміших популяризаторів холодового загартування у нашій країні був Порфирій Корнійович Іванов, який на прикладі свого життя довів можливість гармонійного злиття з природою у всіх його проявах. Навіть у найбільші морози він ходив у одних трусах і босий, багато разів купався взимку у природних водоймах або обливався водою з колодязів, ночував без одягу в снігу.

Хоча, безсумнівно, що купання у крижаній воді є найбільш ефективною з усіх процедур загартування, але дуже не засмучуйтеся, якщо поряд з вашим будинком немає придатної для цього водойми. Ви можете, наприклад, бігати по снігу босоніж і, якщо є можливість, то й полежати, роздягнувшись, в снігу. Нарешті, можна полежати у ванні з холодною водою.

Проте слід враховувати, що вода з температурою вищою 8 градусів за Цельсієм уже не викликає достатньо чіткого запуску енергетичних процесів, купання у ній менш ефективне, а у нетренованих воно може навіть викликати застуду.

Холодові процедури можна здійснювати під час спеціальних тренувань, а також — щоб зняти втому і в усіх тих випадках, коли під впливом різного роду причин ми втратили внутрішню гармонію або перестали бачити в собі світло.

Усі холодові процедури повинні мати місце лише з обов’язковим підключенням психічної саморегуляції, а не з допомогою вольового акту. Спеціально намагатися посилити ефект за рахунок різких температурних контрастів — недоцільно. Наприклад, якщо ми хочемо облитися холодною водою з тазу чи відра, то спочатку зануримо у неї кисті рук, відчуємо, як струмені блаженної свіжості, радості піднімаються по них. Потім вмиємо обличчя і відчуємо свіжість і радість, що входять через нього.

Виллємо декілька пригорщів води собі на голову, уявимо, що це — вода з весняної талої калюжі на луках, що вона — сама весна. І тоді з’явиться непідробне бажання з’єднатися з цією водою всім тілом!

Після купання чи обливання поспостерігаємо за енергетичними процесами в організмі. А там можна побачити горіння яскравого білого світла-вогню, який потрібно рівномірно розпалити і розподілити по всьому організму всередині тіла. Цей вогонь також зцілює.

На завершення цієї глави варто сказати наступне. Навіть без попереднього навчання психічній саморегуляції «моржування» врятувало багатьох людей від тяжких хвороб, у тому числі й раку, які вважаються невиліковними. Відомо багато випадків швидкого зцілення з допомогою цього прийому, у тому числі, від респіраторних захворювань у гострій стадії. В ентузіастів «моржування» вже накопичений певний досвід лікування дітей, і це питання заслуговує серйозного всебічного вивчення.

Та панацеєю (ліками від усіх хвороб) воно не є. За хронічних захворювань, наприклад, які перетікають з незначною підвищеною температурою тіла, воно не завжди дає позитивний ефект. Очевидно, організм у цих випадках уже не має енергоресурсів, які могли б активізуватися за допомогою занурення у крижану воду.

Таким хворим, скоріш за все, допоможуть, навпаки, гіпертермічні (високотемпературні) ванни [31].

Неприпустимим є також примушування до «моржування» навіть з лікувальною метою, оскільки саме психічна готовність значною мірою визначає його ефективність.

Медитативний біг

Потужним методом підвищення енергопотенціалу організму і розвитку його енергетичної системи є медитативний біг. Ця методика першопочатково була створена духовними подвижниками Тибету (біг «лун-гом»). У нашій країні вона завоювала популярність — саме у груповому варіанті — завдяки зусиллям Яна Івановича Колтунова (Москва).

Суть методу полягає у виконанні під час саме тривалого групового бігу в нешвидкому темпі пранаям і медитацій, які а) відволікають увагу від відчуттів тіла, дозволяючи не концентруватися на втомі, б) створюють позитивний емоційний стан, в) тренують здатність до концентрації, образних уявлень і медитації, г) розвивають «особисту силу» (силу свідомості), д) дозволяють давати рівномірні гармонійні навантаження на м’язову, серцево-судинну та інші системи організму тощо.

Під час медитативного бігу групою у складі 5–50 і більше осіб керує ведучий, який безперервно (саме безпервно!) задає вправи.

Під час медитативного бігу, на відміну від психічної саморегуляції в статичному варіанті, всі вправи проводяться на незрівнянно вищому енергетичному рівні, що значно посилює їхню ефективність.

Умови психічного співналаштування всіх учасників бігу і монотонного фону роботи м’язової системи сприяють вищій концентрації.

Цей метод доцільно використовувати після засвоєння основ психічної саморегуляції. Непідготовлених щодо цього новачків підключати в групу небажано, оскільки кожен, хто виявляється нездатним брати участь в медитативній роботі, синхронно з усією групою ускладнить роботу всім.

Нижче ми наводимо свою модифікацію даної методики у вигляді приблизної програми, що розрахована приблизно на дві години (без урахування часу розминки). Як буде зрозуміло з подальшого викладу, ця програма слугує перехідним етапом до вищих методів духовної роботи, описаних нижче.

Першопочаткові тренування не мусять перевищувати 30 хвилин, потім можна поступово збільшувати навантаження.

У зв’язку з перебудовами, що виникають у м’язовій системі під час тренувань, вимагається збільшити в раціоні харчування кількість білка (молочні продукти, яйця, горіхи, гриби та ін.). Після тренувань корисно пити молоко.

Зазначу також, що у жінок під час інтенсивних занять можуть виникати затримки менструацій (це добре відомо в спортивній медицині); побоюватися цього не треба.

Якщо тренування проводяться вранці, можна обмежитися склянкою води з ложкою меду або варення. Під час денних або вечірніх тренувань вживати їжу потрібно за декілька годин до бігу. З повним шлунком бігати неприпустимо.

Одяг для медитативного групового бігу має бути легким. Так, при температурі повітря, вищій 0 (градусів) за Цельсієм достатньо звичайного тренувального костюма. При мінус десяти і нижче — можна надягти двоє тренувальних штанів, легкий светр і шапочку. Проте можна вдягатися і легше. За цих вправ неприпустимий перегрів тіла.

Літом у спеку доцільно трасу бігу прокласти повз природні водойми і робити зупинки для купання. А ще краще бігати вранці, а вдень лишатися біля води. У цей час можна проводити бесіди і, наприклад, заняття щодо вивчення харчових ресурсів лісу.

Взимку біг можна завершувати біля ополонки (але обов’язково поряд має бути тепле приміщення або раніше розведене велике вогнище).

Якщо таких умов немає, можна користуватися душем. Біг обов’язково потрібно завершувати обмиванням тіла, інакше настане погане самопочуття.

Бігові обов’язково має передувати інтенсивна розминка, що охоплює всі суглоби та м’язи тіла (її методика наведена вище). Взимку розминку краще проводити в приміщенні, щоб вийти на мороз у розігрітому за рахунок руху стані. Потім починається біг. Ведучий біжить позаду групи, щоб усі чули його голос. Спочатку він дає установку на збереження правильної осанки:

— Увага на осанку. Тулуб випрямлений. Можна навіть ледь відхилити його назад. Тіло має бути в такому положенні, щоб м’язи спини не напружувалися. Розслабимо м’язи спини. Злегка відкинемо назад голову. Розслабимо задні м’язи шиї.

Увага — на ступні. Ставимо їх прямо, не розводячи носків в сторони. Ступні розслаблені. Вони м’яко, ніжно торкаються землі. Розслабимо м’язи гомілок, м’язи стегон. Відчуття таке, що ноги весь час розслаблені, момент поштовху не відчувається.

Увага — на грудну клітку. Вона піднята. Враження таке, що ключиці накладені на неї зверху, як дощечки, відчуємо їх. Грудна клітка впродовж усього бігу залишається розправленою.

Вдихнемо грудьми — і так її й залишимо в розправленому стані. Живіт розслабимо, але він не відвисає, якщо грудна клітка розправлена.

Слідкуємо, щоб тіло не нахилялося вперед — інакше воно швидко стомиться. Зафіксуємо його правильне положення. Увага — на кисті рук: вони розслаблені, теліпаються вільно.

Уявимо, що ми за тім’я підвішені довгим дротом до далекого космічного об’єкта. Тіло підвішене, воно майже не торкається землі, розслаблене.

Опустилися концентрацією свідомості в муладхару. Спрямували з неї погляд до центру Землі. Бачимо там море Вогняного Світла. Спрямуємо до нього з муладхари промінь. Ось він досягає вмістилища тієї Сили… Потужний у відповідь імпульс енергії спрямовується вверх по променю, наповнюючи чакри, все тіло. Повторимо вправу. Концентрація в муладхарі. Посилаємо свій сигнальний промінь до центру Землі…, отримуємо у відповідь імпульс Сили!… Відчуваємо енергію в чакрах. Все тіло наповнилося потужністю, світлом, воно розпрямилося, щільність енергії у ньому підвищується… Повторимо ще і ще раз…

Побачимо над поверхнею Землі на глибині приблизно 30 метрів гігантський пилосос, звернений повітрязабираючим розтрубом угору. Зараз ми його увімкнемо, і він буде втягувати в себе і направляти на спалювання до центру Землі всі темні енергії, що знаходяться всередині нас і навколо нас. Увімкнули мотор, ось він загув, наростає тяга… Дивимося у простір, що оточує групу, спостерігаємо, як зникають, втягуючись у пилосос, летять донизу темні енергії. Простежуємо їхній шлях… Вони спрямовуються з великою швидкістю до центру Землі — і там зникають…

Оглядаємо простір, що безпосередньо оточує тіло кожного з нас на відстані метра. Клацнемо тумблером — потужність мотора підвищилася в 2 рази. Спостерігаємо, як відриваються і зникають внизу темні шматки. Продивляємося ретельно простір навколо голови…, шиї…, грудної клітки…, живота…, таза…, стегон…, гомілок…, ступнів…

А тепер спрямуємо увагу в простір всередині своїх тіл. Перемикаємо ще раз тумблер. Потужність зросла в 4 рази! Загув ще сильніше, затрусився пилосос. Потужна тяга зриває усе темне, що іще лишилося в тілах, ще не відірвалося від них. Оглядаємо голову, шию, груди, живіт, таз, ноги. Тіло наповнюється зверху дуже чистим світлом, що приходить на зміну тому, яке пішло…

Долоні рук повернемо вгору. На них — по тенісному м’ячикові з біло-золотистого світла. Перекидаємо м’ячики з руки на руку. Вони стають все яскравіші, світліші. Суміщаємо їх в одну кулю на лівій долоні. Будемо роздувати цю кулю енергією із своїх анахат…

Муладхара знизу — «вдих», анахата — «видих» вперед у кулю. (Повторюємо разів 10). Ось куля вже величиною з великий кавун… (Ще декілька «видихів» у кулю). Ось він уже діаметром з метр… Ось усі кулі зливаються в одну загальну кулю… Дивимося зсередини кулі на її оболонку. Вона міцно відділяє нас від навколишнього простору. Всередині кулі — дуже витончене прозоре середовище, наповнене ясним світлом. У ньому навдивовижу легко дихається, відчувається особлива легкість, невагомість… Здається, що всі тіла зливаються в одне всередині кулі. В єдиний організм… Продовжуємо біг у кулі.

Проведемо серію пранаям. «Вдихаємо» світло через ноги і «видихаємо» його через муладхару вперед, виштовхуючи все, що перешкоджає його рухові. Це — те світло, яке можна бачити у надлишку над поверхнею Землі. Ліва нога — «вдих», муладхара — «видих» (3-4 рази). Ліва нога — «вдих». Свадхістана — «видих» (3-4 рази). (І так далі по всіх чакрах) Муладхара — «вдих». Анахата — «видих» (3-4 рази). По хребту знизу — «вдих», аджня — «видих» (3-4 рази). Ліва нога — «вдих», уся права сторона тіла — «видих» (3-4 рази). Права нога — «вдих», ліва сторона тіла — «видих» (3-4 рази). Ліва рука — «вдих» — через анахату — права рука — «видих». (І навпаки). Муладхара знизу — «вдих», сахасрара вверх — «видих». (Декілька разів, потім створюється постійний потік світла). Зупиняємо потік, спостерігаємо хмаринку світла, що утворилася над нами, вона прагне влитися в наші тіла, розкриваємося під нею, впускаємо в себе. Заповнюємося його ніжністю та чистотою…

Між долонями у кожного — маленьке сонечко. Споглядаємо його золотисте світло, відчуваємо ласку… Сонечко розпадається в руках…, вбираємо його тепло і світло через руки в анахату, відчуваємо приємне розширення в чакрі. А тепер будемо випромінювати з анахати світло і тепло сонечка на все живе навколо нас…

Увійдемо концентрацією у найправішу частину анахати. Знайдемо там найтонший план світла і викинемо грубіші пласти з чакри. ( Те саме робимо з правої частини вішудхи, потім аджні, сахасрари, з лівої частини сахасрари, аджні і так далі по колу).

Побачимо себе лисицею. Руда лисиця з великим пухнастим хвостом рівно біжить по лісу. Біг для лисиці — природний стан. Біжимо по м’якому зеленому мохові між стовбурами дерев, серед кущів і каменів. Біжимо, не звертаючи уваги ні на що навколо. Попереду у лисиці — ціль. Лисиця має зустріти сонце, що сходить. Ось попереду голий, без лісу, пологий, гостроконечний пагорб. Біжимо вгору по його схилові до вершини. Завмираємо на вершині. Стоїмо на вершині пагорба і споглядаємо, як за лісом починає підніматися диск сонця, що сходить. Трепетне очікування, готовність… Сонце піднімається і торкається пагорба своїм світлом. Ось — воно піднялося. Дивимося на його диск. Струмуюче світло розливається із сонця і наповнює тіло. Нехай тіло наповнюється світлом, нехай світло згущується, стає рідким. Наповнюємо ним усе тіло від хвоста до очей… Щільність зрідженого світла в тілі виростає…

… А тепер кожен з нас — казкова лань. Стрибок — піднімаємося вгору, насолоджуємося свободою, тіло наповнюється щастям, радістю польоту над лісами і полями в ніжності ясного ранку, в золоті сонячного світла. Переповнюємося щастям, захватом, солодкою млістю. Вдихаємо на повні груди свіжість теплого вітру, змішаного зі світлом сонця. Внизу під нами лісова річка і пагорби, вкриті травою та кущами. Хвиля легкого вітерцю пробігла по листках дерев. Наближаємося до землі. Доноситься аромат квітів. Торкнулися землі, знову відштовхнулися, знову зринаємо у простір світла, знову безмірна радість польоту!… Відчуваємо тепло сонячних променів своєю м’якенькою, ніжною шкіркою, посміхаємося сонцю, всьому світові, всьому живому навколо: квітам, травам, птахам, деревам, жукам, метеликам, звіркам, людям! Хочеться всіх наповнити світлом радості, розтопити озлоблені, грубі душі!… Яке це щастя — жити в гармонії з усіма і всім, в любові!

Повернемося у своє людське тіло, що біжить. Будемо формувати навколо нього «оболонку» зі світла. «Бинтуємо» тіло, починаючи знизу, на відстані сантиметрів 50 від тіла витками широкого бинта у напрямку за часовою стрілкою, якщо дивитися знизу. Формуємо оболонку навколо ступнів…, навколо гомілок…, стегон…, таза…, живота…, грудей…, шиї…, голови…, помацаємо руками свідомості зсередини оболонки її стінки… Побачимо над собою своє дзеркальне відображення, неначе свого двійника, що біжить ногами догори. Продовжуємо формувати «оболонку» тепер навколо його тіла: навколо голови…, шиї…, грудей…, живота…, таза…, стегон…, гомілок…, ступнів…, відриваємося від «оболонки», злітаємо метрів на п’ять. Не дивимося донизу. Насолоджуємося прохолодою вітерцю, простором, свободою… Піднімаємося над парком (лісом, бульваром, стадіоном). Навколо нас літають птахи, привітаємо їх. Піднімаємося під товщу хмар (якщо є хмари), споглядаємо їх знизу. Приготуємося, щоб пробитися крізь них туди, де сяє Сонце (якщо бігаємо у світлий час доби). На секунду перетворимося на маленьку ракету і полинемо туди — у світ торжества і світла! Світло Сонця відображається від білих сяючих хмар знизу! Блиск, сяяння радості у яскравому промінні Сонця! Упиваємося світлом, наповнюємося його радістю!

А тепер вирушимо в космос. Покинемо сонячну систему… Ми пливемо у просторі нескінченного космосу… Навколо — зорі… Тиша… У всій повноті відчуємо вічність і нескінченність всесвіту… Зорі мерехтять… Це — пульс космосу. Увійдемо в цей ритм. Розмірене мерехтіння зірок. Тиша. Спокій. Вічність і Нескінченність…

Почнемо повернення. Наближаємося до Сонця. Воно стає все більшим і більшим, занурюємося у рідне світло його ніжних променів, знову заповнюємося ними, захлинаємося від захвату! Зависаємо над сліпучо білими хмарами, пірнаємо крізь них, під нами — поверхня нашої рідної планети, ліси, річки, поля, села і міста… Будемо опускатися. Летимо над поверхнею землі, світимо на все живе сонячним світлом, накопиченим у наших тілах… Даруємо свою ласку, ніжність — ялинкам, березам, птахам, звіркам, людям… Побажаємо всім людям жити у мирі й гармонії з усіма і всім… Заллємо світло любові у всі спорожнілі, зачерствілі серця. Нехай звільняться вони від грубості, ненависті, насилля, користі, брехні, пияцтва! Нехай заповниться увесь світ блаженством миру й любові! Нехай заповняться всі серця сонячним світлом!

Опускаємося над нашим містом, над парком, ще нижче, дивимося на групу людей, що біжать, це — наші тіла, наближаємося до них, з’єднаємося з ними.

Одразу опускаємося в муладхару, посилаємо з муладхари промінь до центру Землі, отримуємо у відповідь імпульс Сили, що заповнює всі чакри, все тіло… (Останній елемент повторимо 3-4 рази).

Працюємо деякий час з «мікроскопічною орбітою». Потім відчуємо себе в анахаті…, в маніпурі…, в свадхістані…, в муладхарі…, знов у свадхістані…, в маніпурі…, в анахаті…, у вішудсі…, в аджні…, в сахасрарі…, над головою… Купаємося у світлі, летимо на свободі, відчуваємо радість, ніжність, чистоту, витонченість сонячного світла!

Починаємо ущільнювати свою літаючу форму, нагнітаючи в неї, немов магнітом, світло найвитонченішого простору… Літаюча форма набуває обрисів людського тіла, ущільнюється, наповнюється світлом, починає сама світитися як вранішнє сонце, стає «сонячним двійником». Повільно суміщуємо тіла. Відчуваємо в собі щільне сонячне світло, дорогоцінний вантаж золотого еліксиру. Простежимо за рівномірністю його розташування по всьому тілу.

Між долонями помістимо кулю з білого із золотистим світла, завбільшки з м’яч. Розташуємо його напроти маніпури. До маніпури ззаду приставляємо трубу, через яку в чакру і потім у кулю спрямовується потік світла. Щільність світла у кулі зростає (але вона не роздувається). Заповнили кулю до межі, відділили трубу, розчинили її. Увага — в кулю. В ній починаються внутрішні процеси, що призводять до колосального зростання тиску! В кулі нуртує біло-золотистий вогонь найвитонченішої природи!… Руками вводимо кулю в маніпуру. Чакру розпирає від введеної у неї сили! Все тіло наповнюється неймовірною могутністю!… Важко втримувати тіло, воно хоче робити великі стрибки, мчати!… Із маніпури вперед починає висуватися червоний трикутник… Він тягне тіло за собою за середину живота… (Через 1-2 хвилини припиняємо прискорення командою:) Розчинити трикутник!… Передні, біг на місці! Зібралися знову якомога щільніше. Маніпура — «вдих», «вішудха» — видих. (Декілька разів).

Уявимо перед анахатою біло-рожеву духмяну троянду. Промені сонця, що сходить, сяють і переливаються у крапельках роси на ніжних пелюстках. Введемо квітку в анахату. Чакра наповнюється ніжним ароматом. (Введемо образи квітів у всі чакри).

Заглибимося у блакить ясного ранкового неба. Введемо це світло в тіло, заповнимо ним простір усередині тіла… Тепер заповнимо все тіло золотистим світлом сонця, що сходить…

(Якщо зараз зима і є чистий сніг — можна роззутися і побігати по снігу босоніж).

Біжимо далі. Концентрація — у центрі долонь. У центрі долонь з’являється пульсуюче тепло. Відчуваємо в долонях пульс! Пульс відчуваємо! Пульс! Концентрація — в подушечках великих пальців. В них з’являється тепло і пульс! Пульс відчуваємо! Пульс! ( І так далі у проміжках між пальцями і в подушечках кінцевих фаланг усіх пальців).

Відчуваємо кисті рук. В них — пульсуюче тепло, пульс! Пульс! Відчуваємо повністю руки, руки з грудною кліткою, з головою. Відчуваємо у всій верхній частині тіла пульс! Все тіло перетворюється на пульсуюче серце! Відчуваємо себе — пульсуючим серцем! Воно збільшується у два рази, у десять разів… Величезне пульсуюче серце, невтомний потужний орган, наповнений гарячою кров’ю, у ньому — величезна, невичерпна сила!… Пульсуємо!… Відчуваємо себе пульсуючим серцем!… Поступово стискаємося, ущільнюємося, знову відчули своє тіло, відчуємо у ньому ущільнену потужність цього гігантського серця…

Звернемо погляд у простір світла над головою. Розіллємося свідомістю в навколишньому просторі. Сконцентруємося на оточуючих нас рослинах: траві, квітах, кущах, деревах. (Якщо зараз зима — робимо відповідні винятки). Відчуємо їхні стани, спрямуємо на них свою ніжність… Співналаштуємося з емоційним станом співаючих птахів, спрямуємо на них свою любов.

Ззаду на нас насувається стіна вітру-світла. Найвитонченіше світло на дуже тонкому плані дме крізь наші тіла, змиваючи і несучи всі грубі нашарування. Оболонки — здулися, відчуваємо себе безтілесними, такими, що пливуть у просторі світла, яке підганяє вітер-світло. Зливаємося всі в одну велику кулю світла — і пливемо…

Знову набуваємо кожний індивідуальності, ущільнюючись у вигляді білих лебедів. Злітаємо вгору у променях вранішнього сонця. Над нами — голубінь неба, пливуть яскраві білі хмаринки. Насолоджуємося польотом, відчуваємо тепло лагідного світла Сонця. У потоках теплого повітря ледь вібрують пір’їни. М’яко ворушимо крилами. Подивилися донизу. Внизу річка, що звивається посеред лісу і несе свою воду у велике озеро з острівцями. Спускаємося до води. Наближаємося до її поверхні, до її дзеркальної гладіні. Торкнулися води лапами, прокреслили м’яко по ній, зупинилися, оглянулися… Всі лебеді ніжно розмовляють один з одним на музикальній лебединій мові. Підпливаємо одне до одного, розправляємо пір’я, ніжно кладемо на спини друзям зі зграї свою голову. Вішудха переповнюється блаженством цієї хвилини.

М’яко підпливаємо всією зграєю до зеленого острівця очерету, милуємося його відображенням у воді. Ну, час знову в повітря! М’яко злітаємо і без зусиль прямуємо до Сонця. Піднімаємося все вище, вище… Сонячне світло нехай затікає в тіла. Нехай воно згущується в тілах, наповнюючи їх від хвоста до очей. Прагнемо назустріч Сонцю і наповнюємося густим, золотим світлом… Все тіло наливається щільним важким, блаженним світлом-силою, непохитною силою любові…

Спускаємося донизу — і падаємо у свої людські тіла. По них розподіляється золоте паливо життя. Створюємо найбільшу щільність в нижніх чакрах. В тіла зверху заливаються нові порції такого ж густого світла, тіла наповнюються ним до краю…

(Вправа для подолання крутих підйомів на трасі бігу. Через муладхару знизу в наші тіла дме із Землі потужний струмінь білого світла. Він заповнює тіло, як оболонку повітряної кулі. Тіло роздувається, стає невагомим… Ось його вже складно утримати біля поверхні Землі, воно прагне — відірватися, злетіти… Із зусиллям торкаємося доріжки ногами, ледве дотягуємося до неї… Величезних зусиль потрібно, аби дотягнутися ногами до землі…

Увійшли концентрацією в анахату, подивилися з неї на навколишній світ…, увійшли в маніпуру, подивилися з неї…, в свадхістану…, в маніпуру…, в анахату…, у вішудху…, аджню…, сахасрару…, виявилися над сахасрарою у вигляді світлої хмаринки-диску… Притягуємо до себе світло, стаємо все яскравішими… З’єднуємося всі в один великий диск. Диск починає притягувати до себе найвитонченіше світло з навколишнього простору, наповнюватися ним… Світло всередині диску розгорається… Чим вища щільність світла у дискові, тим інтенсивніше він нагнітає в себе енергію простору… Накопичуємо у собі колосальну могутність… Диск тепер здатний миттєво, зі швидкістю думки переноситися у просторі… Опинимося у захмарній височіні — у яскравому блискові сонячного світла… Опинимося позаду тіл, що біжать… Опинимося далеко попереду… До тіл, що біжать, протягуємо стрічки із світла. Кожна стрічка прикріплюється до середини живота тіла, що біжить. Беремо тіла на буксир. Диск повільно нарощує швидкість, стрічки натягуються… Тягнемо тіло на буксирі за середину живота, плавно наростає швидкість… Стрічки перетворюються на пуповини. Енергія диску переливається по них у тіла. Тіла наповнюються тією силою, яка була властива дискові, якостями, що були властиві для нього…

Знову кожен відчуває себе хмаринкою над тілом, що біжить. Притягуємо до себе світло з навколишнього простору. Ущільнюємося за його рахунок у людську форму, стаємо «сонячним двійником», який біжить неначе на другому поверсі над головою тіла, що рухається по землі. Відчуваємо себе повністю там, на другому поверсі. Біжимо у просторі золотистого світла, втягуємо, ущільнюємо це світло в себе… Світло у тілі «сонячного двійника» стає все густішим, щільнішим… (Можна виконати медитацію «хрест Будди», низку пранаям й інших вправ, відчуваючи себе на «другому» поверсі).

Опустимося на землю праворуч від тіла, що біжить. Візьмемо його лівою рукою за його праву руку. Біжимо разом, поряд, тримаючись за руки. Переллємося у тіло, що біжить, сумістимося з ним. Відчуємо блаженну силу золотого еліксиру, що розподіляється по тілу.

Увага в муладхару. Відчуємо її як міцний фундамент. Будинок, зведений на ньому, не буде страждати від жодних незгод. Відчуваємо силу золотого еліксиру в муладхарі. Поєднаємо променем муладхару з Вогненним Світлом у центрі Землі й поповнимо її ще й тією Силою. Муладхара заповнена до краю щільним світлом, енергією, силою.

Переходимо на крок. Дивуємося, як незвичайно йти. Чи не правда, біг став природним станом організму? Спостерігаємо за своїм диханням, за пульсом. Вони — як під час звичайного ходіння.

 

Після бігу потрібно скупатися або обмитися під душем, добре провести релаксацію й інші вправи.

Зазначу, що та вражаюча легкість і наповненість позитивними емоціями, яка виникає під час групового медитативного бігу, недосяжна у бігові індивідуальному.

Наведу ще декілька прикладів медитацій, які можуть бути включені в програму бігу:

 

«Хрест Будди» під диктовку ведучого.

На «другому поверсі» відриваємося від колишньої траєкторії і здійснюємо дії, які задає ведучий далеко збоку від неї.

Під час бігу по лісовій або парковій доріжці «збільшуємо» руки, що виходять від анахат, і ніжно торкаємося ними, гладимо, пестимо верхівки дерев.

Утікаємо від тіла вперед, потім біжимо поряд, взявши його за руку, штовхаємо його в спину, підганяючи. (Цю медитацію легко перетворити на веселу гру, наповнену жартами; випадкові свідки цих моментів дивуються, бачачи групу бігунів, які сміються, замість змилених, виснажених спортсменів).

Під час бігу на «другому поверсі» підключаємо до чакр «космічні шланги» і «заправляємося» «космічним паливом»: муладхару — «паливом вічного життя», «свадхістану — прозорою витонченістю і чистотою, маніпуру — енергією сильного і гармонійного руху, анахату — білим світлом всеохопної любові, вішудху — ранковою витонченістю небесної блакиті і перших золотистих променів сонця, ранковою росою і ранковим ароматом квітів, аджню — активним і рухливим «паливом інтелекту», сахасрару — всенаповнюючим і всеохопним найвитонченішим космічним світлом. Відчуємо цільність і злагодженість усієї системи чакр, усього організму, його непорушність, здатність протистояти усім труднощам на шляху. Досконалість — насамперед, у Любові. Відчуємо в собі любов до всього живого. Досконалість — у Мудрості. Наповнимося якістю всерозуміння всіх і всього й поєднаємо цю якість з Любов’ю. Досконалість — у Силі. Відчуємо в собі досконалу і непохитну силу, спаяну воєдино з Любов’ю і Мудрістю, готовність до самозреченого великого служіння. Відчуємо в собі якості Тих, Хто уже досягнув Досконалості. Відчуємо єдиносутність з Ними. Відчуємо Їх у собі. Відчуємо в собі простоту і ясність їхньої досконалої Любові…, глибоку, всеохопну, могутню Мудрість, безмежну відвагу і незламність досконалої сили!… Усі ці якості вкарбуємо навічно в себе!

Відчуємо себе такими, які біжать позаду своїх тіл. Руками очищуємо їх всередині і ззовні від усього не світлого… Промиємо їх із шланга і наповнимо світлом.

На «другому поверсі» відчуємо всі свої головні енергоструктури… Проведемо вправу з «мікроскопічною орбітою». Сконцентруємося в читрині на рівні анахати. Із цієї точки спрямуймо себе вперед через анахату у простір найвитонченішого Світла. Розіллємося по ньому, відчуємо свою єдиносутність з ним… Ущільнилися знову до розмірів людського тіла… Відчуємо, як ця сила розлилася по тілу, що біжить на «другому поверсі», воно стало щільним, пружним. Напружимо м’язи ніг, поперекового відділу…, рук.., грудної клітки…, добре відчуємо напругу всіх м’язів спини… Пружним, сильним тілом здійснюємо стрибок по підлозі «другого поверху», робимо сальто… Біжимо по підлозі «другого поверху» з високим підніманням колін…, біжимо з торканням п’ятками сідниць…

Концентруємося в середині живота. Висуваємо звідти «щупальце» і прикріплюємо його до віддаленої хмаринки. Всю увагу переводимо на «щупальце». Скорочуємо його, підтягуючи вперед тіло. Жодних додаткових зусиль з боку м’язів! Скорочуємо лише «щупальце» (швидкість бігу при цьому різко зростає, але фізичне навантаження не відчувається).

Переходимо на крок. «Щупальцем» чіпляємося за різні предмети і підтягуємося до них. Вивчаємо механізм дії «щупальця». Напружуємо і розслаблюємо його. Під час його скорочення енергія тіла не витрачається, воно не стомлюється.

Відчуємо себе такими, що біжать позаду своїх тіл. Жезлом із світла прочищаємо серединний меридіан знизу до головних чакр.

Дозволимо собі погратися і попустувати. Відчуваємо себе такими, які побігли вперед від своїх тіл — і на бігу перекидаємося через голову. При цьому навмисне смішно дригаємо ногами: можна не соромитися, адже ніхто із сторонніх не бачить. Спостерігаємо, як це роблять товариші. (Біжимо під загальний регіт).

Біжимо на «другому поверсі». Відчуємо його як свій рідний дім — знайомий, затишний… Перед тим, як спуститися на «перший поверх», закріпимо на «другому поверсі» кінці гумових ниток. Нитки розтягнуться і не будуть нам заважати, але з їхньою допомогою можна буде завжди швидко підтягнутися назад… Закріпили нитки… Опустилися на «перший поверх». Один кінець нитки виходить у кожного із середини живота. Торкнемося ниток руками. Натягуємо їх — миттєво опиняємося на «другому поверсі».

(Підіймаючись угору:) Уявимо себе у стрімкому водному потоці. Він захоплює нас із величезною швидкістю вперед…

Зануримося у простір світла всередині тіла. Продивимося і розчистимо його. Звернемося до Світла всередині Землі. Подивимося на Землю як на живу, люблячу нас планету. Відчуємо природу того Світла, яке її заповнює, — і у нас уже не буде сумнівів у тому, що Земля — жива і любить нас, своїх дітей! Пошлемо їй емоцію своєї вдячності…

Зануримося у Світло Землі. Відчуємо яке воно рідне, ніжне. Зануримося у нього повністю і розіллємося свідомістю із анахат по всьому просторові всередині Землі. Ми тепер стали єдиносутні нашій милій планеті. Кожний тепер відчуває себе у наповненому ніжним Світлом просторі Матері-Землі. Простір всередині Землі та плюс маленький горбочок світла на її поверхні — простір всередині тіла. Спостерігаємо із простору всередині Землі за переміщенням горбочка світла на її поверхні.

Знову увійдемо концентрацією свідомості у свої тіла. Відчуємо в них Світло Землі.

Побачимо сонце, що сходить. Умиємося його світлом, впустимо у все тіло через обличчя щемливо-витончене світло весни, весняного раннього ранку і наповнимо ним тіло!

Звернемося поглядом угору через сахасрару, побачимо хмаринки Світла, що зібралися над нами, — іскристе золотисте Світло! Піднімемо руки і з їхньою допомогою впустимо в себе хвилю цього Світла!

Спостерігаємо за з’єднанням у своїх тілах світла Землі і світла Сонця…